Де початок дороги до храму правосуддя

 Газета «Волинь»,

№ 1322, 15 грудня 2011 року

http://www.volyn.com.ua/?rub=32&article=0&arch=1322

ДЕ ПОЧАТОК ДОРОГИ ДО ХРАМУ ПРАВОСУДДЯ?

Судова система в країні нерідко піддається справедливій критиці. Водночас бувають претензії огульні, безадресні, від людей, які в суді ніколи не були, користуються чутками, демагогічними політичними заявами народних депутатів. Нав'язується думка, що без грошей пересічній людині нічого сподіватись на справедливе і законне рішення. Хоча треба враховувати, що в суді майже завжди є ображена сторона, котра програла справу.
     Напередодні Дня працівників суду ми звернулися до досвідченого судді - голови апеляційного суду області Петра Філюка (на фото) з проханням відповісти на конкретні питання, які нерідко цікавлять пересічних людей, недостатньо обізнаних з юриспруденцією, що змушені з тих чи інших підстав звертатись у суди
     
     Олександр НАГОРНИЙ
     

     - Як ви оцінюєте в загальному правову освіту громадян, з якими спілкуєтеся в суді?
     - Не буду оцінювати, а коментуватиму те, що робиться працівниками суду, аби правова освіта наших громадян була найвищого зразка. Звичайно, надавати якісні правові освітні послуги молодим людям потрібно ще із шкільної парти, що й роблять педагоги. Наше прагнення - сприяти їм у даній діяльності. Власне тому ми започаткували проведення днів відкритих дверей апеляційного суду для учнів загальноосвітніх навчальних закладів міста. Відвідуючи нашу установу, перебуваючи у залах засідань, діти мають змогу не лише спостерігати слухання справи, а багато чого зрозуміти, збагнути, винести, як кажуть, уроки життя. Я і мої колеги твердо переконані, що ці зустрічі сьогодні - це співучасть у формуванні молодих особистостей, громадян України завтра, виховання у них високої правової культури. Думаю, що ідею такої співпраці із навчальними закладами підтримають і місцеві суди. Просвітницькій роботі сприятиме створений музей судочинства на Волині. Його експонати, матеріали, документи мають неабияку цінність. Ознайомлення з ними сприятиме формуванню пріоритетів, головні з яких - порядність, інтелігентність, шляхетність та людяність.
     - Що повинна знати людина, звертаючись до суду, і як їй зорієнтуватись - до якого суду саме звертатись?
     - З проведенням реформи судова система стала складнішою, внаслідок чого ускладнився доступ громадян до суду, особливо зі створенням адміністративних судів. Іноді не лише пересічній людині важко зорієнтуватись, до якого суду подавати заяву, а й юристам-практикам. Разом з тим, за загальним правилом потрібно звертатись до суду, який знаходиться за місцем проживання відповідача, хоча є й винятки. Так, якщо справа стосується виплати аліментів чи розірвання шлюбу або захисту прав споживачів, то вона може розглядатись за місцем проживання позивача.
     Подавати заяву краще особисто, але так, щоб у канцелярії суду вам поставили відмітку про те, що вони її отримали. Щоб зберегти свій час - можна надіслати позовну, або будь-яку іншу заяву, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Люди повинні розуміти, що судовий процес базується на принципі змагальності сторін і на позивача покладається обов'язок довести в суді свою позицію. А суд, у свою чергу, повинен забезпечити рівні можливості для неупередженого з'ясування обставин по справі під час судового засідання.
     - Чи може людина, яка не має юридичної освіти, обійтись без правової допомоги адвоката при розгляді цивільних, господарських чи адміністративних справ?
      - Звісно, може, якщо вона орієнтується у законодавстві. Але все ж таки найкраще звертатись за допомогою до кваліфікованих адвокатів, яким ви довіряєте, щоб уберегти свої інтереси від недобросовісного захисту. Особливо, якщо це стосується захисту майнових прав тощо. Ще хочу звернути увагу, що сьогодні існують безкоштовні юридичні клініки, в яких можна отримати безоплатну юридичну консультацію. Крім того, з особистої практики знаю багато кваліфікованих адвокатів, які неодноразово в міру своїх можливостей надавали безкоштовну юридичну допомогу для людей у скрутному фінансовому становищі.
     - Що б ви порадили селянам, які нерідко звертаються в редакцію зі скаргами на несправедливість при отриманні земельних і майнових паїв, яким чином і де ці справи вирішуються?
     - Перш за все слід бути обачними при здачі в оренду майнових, а особливо земельних, паїв. Звертати увагу на те, з ким укладається договір і на яких умовах. Мати справу з тими орендарями, яких знаєте та довіряєте, перш за все з місцевими жителями, оскільки в переважній більшості вони займаються не агробізнесом, а сільським господарством, дають соціальний захист як громаді, так і працюючим.
     У разі ж виникнення спору слід в першу чергу звернутись до органів місцевої влади і лише в крайньому випадку - до суду.
     - Що повинні знати «діти війни», «чорнобильці», які тепер масово звертаються до судів із приводу соціальної доплати?
      - Тисячі людей звертаються в суд з такими позовами. Частина їх уже вирішена і люди отримали кошти. Значна ж частина таких рішень не виконується. На сьогодні кожному зрозуміло, що ті, хто приймав ці соціальні закони, скоріше розраховували на дивіденди від громадян - виборців. І в той час ніхто із цих законотворців не задумався над тим, а чи можливо буде виконати такий закон. Тому маємо ситуацію, в якій і суди, і громадяни стали заручниками. На мою думку, людина з державою не повинна судитись, а держава повинна забезпечувати виконання прийнятих нею законів.
     - Що означає «розумні строки» розгляду справи і куди можна поскаржитись на тяганину в суді?
     - Розумні строки розгляду справи - це період часу, необхідний суду для правильного та об'єктивного вирішення справи. Звичайно, у законодавстві чітко прописано, якими вони повинні бути. Але слід врахувати те, що такі строки прямо залежать від складності та обставин справи, від навантаження судді. Крім того, досить часто трапляється, що сторони зловживають своїми процесуальними правами, тим самим умисно затягуючи судовий процес.
     На тяганину у суді громадяни мають право скаржитись у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Саме так визначив законодавець. Однак, на мою думку, це не досить зручно і не в повній мірі виправдано. Адже сьогодні близько 40 тисяч таких скарг зі всієї України знаходиться на розгляді. І не потрібно бути аналітиком, аби зрозуміти, яка якість та результат таких розглядів. Тому доцільніше такі питання вирішувати на місцях - це і швидше, і зручніше. Жодна скарга, що надійшла до апеляційного суду, не залишається поза моєю увагою.
     - Наскільки тепер подорожчала процедура звернення в суд для громадянина?
      - Дійсно, сьогодні процедура звернення до суду подорожчала. Якщо раніше за подання заяви про розлучення потрібно було сплатити 8,5 гривні, то зараз - 94 гривні. Разом з тим, можливо таке нововведення виправдає себе. Адже саме тепер люди задумуються, чи дійсно варто «судитись», чи можна вирішити це мирним шляхом та залагодити спір без суду.
     - У яких випадках суд не дає дозволу на арешт чи затримання підозрюваного? Чому з цього приводу виникають конфлікти?
     - Для обрання запобіжного заходу взяття підозрюваного чи обвинуваченого під варту суду мають бути надані докази того, що особа матиме намір ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини по справі або і надалі вчиняти злочин. За відсутності таких даних суд не має підстав взяти особу під варту.
     Саме по собі взяття особи під варту на стадії порушення та розслідування кримінальної справи є лише тимчасовим обмеженням прав і свобод людини і не свідчить про її винуватість. До постановлення судом обвинувального вироку неприпустимо вважати особу злочинцем. Саме через нерозуміння цих простих істин і виникають конфлікти.
     - Чи є доказом в суді відеозйомка подій мобільним телефоном чи фотоапаратом, запис розмови на диктофон?
     - Перш за все потрібно розмежувати, в яких справах розглядаються такі докази. А отже, у цивільних - відео-, фотозйомка мобільним телефоном тощо може бути використана, але суд повинен з'ясувати, з якою метою, з яких причин та за яких обставин це робиться, і дати оцінку з врахуванням інших доказів по справі. Щодо кримінальних справ, то згідно з останніми змінами у законодавстві, а саме рішення Конституційного Суду України - збирання таких доказів можливе лише з дозволу суду.
     - Верховний Суд України розглядає касаційні скарги, а чи тепер це місія Вищого спеціалізованого суду України?
      - Відтепер касаційні скарги розглядає Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України переглядає судові рішення у виключних випадках, встановлених законодавством.
     - Петре Тодосьовичу, нерідко люди, обурені публічними демонстраціями чиновників дорогими предметами розкоші, маєтками, закордонними вояжами на відпочинок тощо, запитують: «Чому їх не судять?». Що ви як громадянин можете на це сказати?
     - «Бути багатим»... Аналізуючи, розшифровую цей вислів насамперед для себе. Що він означає? Мати матеріальні блага, маєток... А чому б і ні? Інша справа, як отримала, здобула їх людина? Якщо це результат сумлінної праці, наполегливих пошуків ресурсів для ефективного ведення справ, то чого б не отримувати відповідну винагороду. «Більше багатих людей - багатша держава» - проста формула. Особливо якщо ці багаті люди дбають не про банальне матеріальне накопичення, а про досягнення вищих показників в роботі, розвиток своєї справи, що працює на розвиток держави і на суспільство.
     Проте поряд із багатством матеріальним потрібно дбати про багатство душі, бо лише воно формує життєві пріоритети, успішну траєкторію до визнання. Тільки висока духовність, доброта, милосердя, виховані в собі, дадуть змогу бачити проблеми інших, розуміти їх і приходити на допомогу, повернутись обличчям до землі, на якій народився і зростав. Є чудові історичні приклади меценатства. Волинський князь Костянтин Острозький був дуже заможною людиною, але не скупився на створення приходських шкіл, спорудження монастирів, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, на збагачення вітчизняної культури та мистецтва. Відомий усім гетьман України Іван Мазепа, маючи величезні доходи, був небагатим, бо майже усе віддавав людям. Він виявив себе як великий покровитель і меценат національної культури, мистецтва, науки, православної церкви, українських шкіл, монастирів.
     Не важливо, як називають тепер ці благородні дії - меценатство, спонсорство, покровительство (особисто для мене це доброчинство) - головне, що такі люди є і серед нас. Вони не зачиняють свої серця на замки байдужості. За що ж їх судити? Таким треба тільки дякувати і сподіватися, що їх вчинки стануть мотивацією до наслідування для інших. А про тих, хто змоделював для себе примітивний шлях до збагачення, не варто навіть говорити - у моєму розумінні - це убогі люди.
     - Чи слід очікувати якихось кардинальних змін у судочинстві в наступні роки? Чи вже судова реформа завершилась?
     - На мою думку, судово-правова реформа приречена без реформації правоохоронних органів, адвокатури, правової освіти. Реформа неможлива і без конституційних змін. Це постійно діючий процес. Наскільки вона є вдалою на сьогодні судити не мені, а людям.