«ЧЕСТЬ СУДДІ НЕ МОЖНА ВІДІБРАТИ, ЇЇ МОЖНА ТІЛЬКИ ВТРАТИТИ»

Електронне видання Незалежна Громадсько-політична газета Волинь

13 грудня 2013 року

   «ЧЕСТЬ СУДДІ НЕ МОЖНА ВІДІБРАТИ, ЇЇ МОЖНА ТІЛЬКИ ВТРАТИТИ», — вважає голова Апеляційного суду у Волинській області Петро Філюк (на фото).

       Петро Тодосьович уже давно полонив нашого журналістського брата своєю відкритістю. Тим, що ніколи не уникає гострих запитань. І завжди має свою думку. Не на користь чи на догоду комусь. Тому сміливо йде не лише до журналістів, а й у будь-яке товариство. А ще має глибоке філософське бачення світу. І з ним цікаво вести мову не тільки про судочинство чи юриспруденцію. Хоча у ці тривожні в Україні дні не до філософії…

     Тому нинішня наша розмова, хоч і відбулась напередодні завтрашнього свята — Дня працівників суду України, переважно була про те, що болить сьогодні кожному українцеві: масові акції протестувальників у зв’язку з призупиненням урядом курсу євроінтеграції, жорстка реакція на них влади і дії Феміди у цій непростій ситуації.

     У своїх відповідях Петро Філюк, як завжди, був чесний і відкритий

     Олександр НАГОРНИЙ     

     «ВИМОГА ЧАСУ — ОБ’ЄКТИВНИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД КИЇВСЬКИХ ПОДІЙ»

     — Петре Тодосьовичу, найперше про те, що у всіх на вустах: чи може суд всебічно й об’єктивно розглянути кримінальні провадження стосовно побитих учасників сутичок у Києві?

     — Насамперед дякую за можливість поділитися власними роздумами щодо гострої теми сьогодення на сторінках вашого видання. Коментуючи нинішні події, скажу так: суддя повинен не лише керуватися Кримінальним кодексом, а й загалом відстежувати причинно-наслідкові зв’язки. Тільки тоді можна оцінити ситуацію, коли до професійного супроводу додаєш розум і абсолютне позитивне сприймання людського фактора. Дати людям можливість обстоювати власне право, думку, ідеологічні, релігійні погляди… Чому б і ні! Але при цьому переконливо доводити їм, що обстоюючи свої права, потрібно не забувати про право інших на життєво необхідні свободи. Тож усебічний і правдивий розгляд кримінальних проваджень стосовно побитих учасників сутичок у Києві — вимога часу. Це — істина, яка навіть не піддається обговоренню.

     — Якщо керуватися Карним кодексом, то керівники правоохоронних органів вчинили злочини щодо учасників зібрань, котрих можуть звинуватити в хуліганстві, захопленні приміщень установ. Яка в цій нестандартній ситуації має бути позиція суду?

     — Керуватися треба лише законом. Судді теж відстежували розвиток подій. Ніщо не пройшло мимо уваги моїх колег: і те, що біля приміщення Адміністрації Президента були провокаційні дії, і водночас застосування надмірної сили до всіх, хто потрапив під руку. Розглядаючи справи, які надійшли до суду, потрібно враховувати складність нинішнього соціуму. Особисто я надав би можливість бути присутніми на судовому засіданні ширшому колу представників із обох сторін. Тільки публічність продемонструє справедливість рішення. Якщо буде доведено вину підозрюваної особи чи її невинність у такому засіданні, то це засвідчить неупередженість і відкритість суду для усієї громадськості.

     — Дивує, що суди забороняють мирні зібрання людей, особливо це стосується Сходу і Півдня, де вони, як правило, не масові. Виняток, якщо йдеться про заходи на підтримку влади. Це так перестраховуються судді чи конкретні особи?

     — Мене теж інколи дивують невмотивовані рішення колег у деяких регіонах. Досвід професійної діяльності суддів нашої області засвідчений демократичним стилем розв'язання багатьох проблем і сповідуванням європейських цінностей. Ми визнаємо потребу в реалізації права людей на свободу слова. Підтримуємо мудрі вчинки в бажанні бути визнаними і почутими у світі, але не виправдовуємо і засуджуємо ті акції, які супроводжуються нищенням державного чи будь-якого іншого майна, завдають шкоди людям, їхній моральності.

     У кожній країні правоохоронні органи діють згідно з встановленими нормативними актами, за правом, закладеним у найвищому її Законі. Але держава не повинна доводити ситуацію до кипіння, крайніх меж, а потім під виглядом наведення порядків надмірно застосовувати силу. Заборони спричиняють протидію, агресію. Констатую: у Волинській області не було обмежень на будь-яке волевиявлення народу, тому й не було жодних негативних наслідків.

     «ЄВРОПЕЙЦІ ХОЧУТЬ БАЧИТИ УКРАЇНУ В ЄВРОПІ»

     — Петре Тодосьовичу, мирні акції протестів викликані насамперед непідписанням Президентом Угоди про асоціацію України з Євросоюзом у Вільнюсі, хоча держава взяла на себе таке зобов’язання. Чи це не означає, що ми відмовляємося жити за європейськими законами?

     — Президент запевняє, що курс на євроінтеграцію незмінний. Щодо напрацьованої законодавчої бази, то у нас вона навіть краща, ніж у деяких країнах Євросоюзу. В основі законодавчих актів — Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод. У новому Кримінальному процесуальному кодексі України задекларовано найголовніший принцип — принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Якщо ми зрадимо цей принцип, несвідомо змінимо курс самої країни.

     — Думається, наступні рішення судів стосовно учасників Євромайдану стануть індикатором нашої демократії в очах світової громадськості. Як насправді відбувається реалізація європейського права? Чи можуть ці рішення бути ухвалені під тиском влади?

     — Ще давньогрецький філософ Платон попереджав людство: «Я бачу загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюсь владою». Події на майдані Незалежності — у полі зору європейської громадськості. Тому й суди повинні діяти в рамках закону. Найкращий зарубіжний досвід теж переконує в цьому. У складі офіційної делегації на чолі з головою Ради суддів України Василем Онопенком я мав можливість побачити переваги справжнього застосування європейського права під час спілкування з головами Верховного та Конституційного судів Польщі. Вони визнають нашу самобутність, поважають принципи та ідейні переконання, але хочуть бачити Україну в Європі. Тому переконаний: правильні дії наших судів стосовно учасників Євромайдану — в об’єктиві не тільки європейської, але й усієї світової спільноти.

     «НАГНУТИ МОЖНА ТОГО, ХТО НАГИНАЄТЬСЯ»

     — На Заході і в Україні панує думка, що у нас існує вибіркове законодавство, немає незалежного суду. Це не сприяє авторитету судової гілки влади. Чи ви це відчуваєте?

     — Події останніх днів змусили і мене переглянути та переоцінити свої погляди на багато речей. На попередню позачергову сесію обласної ради навіть депутатам нелегко було пройти крізь ряди правоохоронців і протестувальників. Я йшов упевнено, хоча не виключав, що, побачивши суддю, мітингувальники можуть сказати: «Усі вони такі…». Тому був готовий до дискусії. Але не відчув неприязні чи агресії — зі мною віталися і депутати, і пересічні громадяни. Жодних негативних закидів на адресу суддів Волині не звучало. Переконливо стверджую: це не моя заслуга, а всіх моїх колег. Ніхто не може сказати служителю Феміди: «Роби так, як велю я». Гнути можна лише того, хто нагинається. Є Закон, і є внутрішня потреба кожного професіонала-судді служити йому. Можуть бути якісь побажання з проханням врахувати певні обставини, але справу «ламати» ніхто не буде. Переконую своїх колег: «Ми живемо в маленькій області, де всім усе стає відомо. Є ще й закони моралі, через які не можна переступати». Не буду стверджувати, що все у нас виглядає ідеально, але система судочинства на Волині закладалася роками, і найкращі її традиції підтримуються зараз. Із задоволенням констатую, що у нашу область не надійшло жодне рішення Європейського суду, яке треба було б виконати. Треба пам’ятати головне: оцінку і суду, і кожному судді дає суспільство.

     — Не секрет, що плата за навчання на юридичних факультетах чи не найвища. Раніше воно було доступне для всіх, і сільська здібна молодь, як, до речі, і ви свого часу, змогла без проблем вивчитися на юристів. Чи не стане ця професія привілеєм багатих? Чи може бути вона ресурсом утворення цілих професійних династій?

     — Якщо це зміна достойних батьків (не тих, що їх тепер називають мажорами), то я можу висловлювати лише позитивні переконання. Ніхто поганого слова не міг сказати про нашого шанованого Бориса Аркадійовича Плахтія. Дві його доньки працюють у судах. Але до того вони пройшли всі стадії фахового становлення. У Ковельському міськрайонному суді добре зарекомендувала себе Іванна Гордійчук, яка перейняла найкращі професійні якості свого батька Віктора Миколайовича — голови суду з багаторічним стажем у Камені-Каширському.

     — Петре Тодосьовичу, на підсумкових щорічних нарадах із суддями загальної юрисдикції ви нерідко вказуєте на затягування справ, наводите чимало прикладів скасування рішень апеляційним та Вищим спеціалізованим судом. Чому це відбувається?

     — Буває, що сторони зловживають своїми процесуальними правами, умисно затягують судовий процес. Хоча все залежить від складності та обставин справи. Часом її вирішення затягується, бо вона проходить по всіх інстанціях. Повернуся ще раз до європейського досвіду. У Польщі існує диференційований підхід до апеляційного та касаційного оскарження: для справ із дріб’язковими спорами є обмеження. А в нас накопичуються у вищих судових інстанціях усі, без обмежень, справи, розгляд яких триває роками. На це витрачаються державні кошти. Скасування рішень вищими судовими інстанціями було й буде. Ця процедура передбачена законодавством. Під час вирішення справ на перешкоді судді є стереотип мислення, неузгодженість у нормативній базі, елементарні помилки. Не перестаю повторювати, що честь судді не можна відібрати, її можна тільки втратити. У вступі до «Людської комедії» Оноре де Бальзака є пророчі слова: «У кожного є свій касаційний суд — наше майбутнє. Щасливий той, хто до нього доживе». Це має стати девізом не лише служителів Феміди, а й пересічних громадян.