У суді відзначили День вишиванки

                                                 Вишиванка – поема життя,

                                                 Закодована вічність в узорах.

                                                 Їй ніколи нема забуття:

                                                Геній Роду не стерти на порох!

                                                Ми первинні, як сонце й вода.

                                                Колисала нас люля жар-птиці.

                                                                                                                                                     Україно! Ти знов молода –

                                                                                                                                                     Невичерпна духовна криниця…

                                                                                                                                                          Лель-Анатолій Загрудний. «Вишиванка».

            17 травня 2018 року Україна святкує День вишиванки. Працівники Апеляційного суду Житомирської області вже традиційно долучилися до відзначення цього особливого дня.

     Нічого дивного в тому немає, адже скромна вишита сорочка перестала бути лише елементом одягу: вона перетворилася на символ щирої української душі, символ, що передає генетичний код нашої нації. Чарівні нитки вишиванки пов’язали між собою сиву давнину й сучасний світ, поєднали наші душі й загартували волю, перенесли, наче на крилах, нашу славу, гордість і вірність від батька – до сина, від неньки – доньці.

     Не одне століття український народ творив свою історію, культуру й мистецтво. Мова, пісня, вбрання стали самими характерними їхніми ознаками. Ідеали добра й краси, одвічне прагнення до прекрасного та високі естетичні принципи знайшли своє втілення й у рукотворному чуді наших майстринь – вишиванці та зробили її невичерпною скарбницею української культури й однією з найяскравіших сторінок духовної спадщини українського етносу.

Серед величезного багатства художньо-емоційних рішень кожен регіон України обрав тільки йому притаманну техніку зі створення  вишивки. До прикладу, на Поліссі (території сучасних Житомирської, Волинської, Рівненської та північних районів Київської, Чернігівської й Сумської областей) чи не найдовше у побуті, народному мистецтві, віруваннях зберігалися архаїчні елементи, які доносили відгомін ще праслов’янської традиції. Це відчувалося й у магії символів та знаків поліщуківських вишиванок.

     У поліській вишивці майстрині використовували нескладні орнаменти, котрі утворювалися з ритмічного повтору окремих або вписаних один в другий ромбів, восьмикутних зірок, ламаних ліній, кругів, хрестів, які чергувалися з розетками, що мали чотири, шість або вісім загострених чи заокруглених країв. У вишивці поліського краю зосталося багато геометричних орнаментальних  фігур, які втілили в собі таємничу силу легенд та вірувань наших предків. У значній кількості орнаментальних мотивів геометричного характеру містився магічний смисл, що робив вишивку своєрідним оберегом від недобрих сил.

     Власне для Житомирщини характерні такі техніки вишивки як хрестик, занизування, вирізування, обманка, вирізування-обманка, обманна мережка, мережка. Досить часто зустрічається також вишивка червоного з синім або чорним кольорами, що суцільно вкриває рукав сорочки. З геометричних фігур найчастіше для вишиванок використовували зигзаги, ромби, хрести, круги та особливо розетки.  Не менш популярні на Житомирщині й квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, потім ружки, хміль, виноград, яблучка, листочки. Такі орнаменти зустрічаються не лише на вишитих сорочках, а й на інших предметах народної творчості: наприклад, писанках.

     Створюючи візерунок вишиванки, народні майстрині вплітали колись і вплітають зараз у свої чарівні узори разом з нитками неповторну музику натхнення…  Нехай бережуть вони чистою криницю української духовності і залишать її повною для прийдешніх поколінь, як зробили це для нас  наші пращури.

Головний спеціаліст (із забезпечення зв’язків зі ЗМІ)