Круглий стіл із питань застосування положень глав 20 та 21 Кримінального процесуального кодексу України у режимі відеоконференцзв’язку

15 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних провів круглий стіл із питань застосування положень глав 20 та 21 Кримінального процесуального кодексу України. 

У роботі круглого столу взяли участь судді ВССУ, керівники апеляційних судів України, представники Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства доходів і зборів України, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України, Національної школи суддів України. Міжнародні інституції представляли експерти Департаменту юстиції США й Посольства США в Україні, Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедливе правосуддя» та Офісу Ради Європи в Україні. Також в обговоренні зазначених питань у режимі відеоконференцзв’язку взяли участь судді апеляційних судів, слідчі судді судів першої інстанції, представники правоохоронних органів відповідних регіонів.

Відкрив захід виконуючий обов’язки Голови ВССУ Станіслав Міщенко. Він наголосив на фундаментальному значенні КПК у запровадженні демократичних і гуманістичних засад при здійсненні кримінального судочинства, а також на важливості співпраці у процесі освоєння новел кримінального процесуального закону. «Активна позиція суддівського корпусу та правоохоронних структур, їх конструктивний діалог, послідовне дотримання вимог Конституції України, міжнародних документів і впровадження у практику рішень Європейського суду з прав людини сприятиме ефективній практичній реалізації положень нового КПК, стане запорукою дієвості принципу верховенства права, забезпечить підвищення рівня довіри громадян до органів влади, у тому числі й судової».       

Від імені Генерального прокурора України Віктора Пшонки до учасників заходу звернувся перший заступник начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Микола Гошовський, зазначивши, що на рівні Генеральної прокуратури постійно вивчаються та обговорюються питання щодо впровадження КПК у практичній діяльності. А тому проведення подібних заходів, під час яких можна обмінятися думками із представниками суддівського корпусу, підкреслив Микола Гошовський, є дуже важливим у процесі реалізації положень КПК.

Упровадженню новел КПК активно сприяють й міжнародні інституції, представники яких систематично надають експертну допомогу у процесі освоєння кримінального процесуального закону. Зокрема, заступник керівника проекту USAID Наталія Петрова відзначила важливість та актуальність проведення обговорень зазначеної теми й побажала учасникам плідної дискусії. 

Про перші результати дії нового КПК, а також загальні питання застосування глав 20 і 21 КПК  доповів Станіслав Міщенко. «Прийняття Верховою Радою України нового кримінального процесуального закону позначило початок наступного етапу розвитку кримінального судочинства, становлення нашої держави як демократичної правової країни, зорієнтованої на запровадження міжнародних стандартів і збереження європейських цінностей у сфері здійснення судочинства. Незважаючи на те, що новий процесуальний закон набув чинності не так давно, про перші підсумки з упевненістю можна говорити вже сьогодні, як і про позитивний ефект його запровадження»,  – наголосив Станіслав Міщенко.

Так, поінформував доповідач, з набранням чинності новим КПК кількість випадків обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту, в порівнянні з аналогічними періодами минулих років, значно зменшилася – більш ніж вдвічі.  Судді дедалі частіше обирають альтернативні йому заходи. Станом на 1 березня 2013 року заставу було застосовано у близько 200 випадках, при цьому в лютому в порівнянні з січнем чисельність обрання цього запобіжного заходу зросла майже вдвічі. Також спостерігається динаміка щодо збільшення  кількості випадків застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, його застосовано більш ніж у 500 випадках.

Аналогічні тенденції, підкреслив Станіслав Міщенко, зберігаються і стосовно заходів забезпечення. Зокрема, вдвічі зросла кількість застосування судами такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів. Це ж саме стосується й надання дозволів слідчими суддями на проведення слідчих (розшукових) дій.

 Також виконуючий обов’язки Голови ВССУ поінформував про результати впровадження нових для вітчизняної практики інститутів. «Сьогодні на підставі укладених угод між сторонами кримінального провадження ухвалено понад півтори тисячі вироків. Хоча мало хто вірив у те, що цей новий для вітчизняної кримінальної юстиції інститут буде дієвим, як і в те, що кримінальні провадження розглядатимуться судом присяжних», – зазначив Станіслав Міщенко. Так, лише за останній місяць кількість угод про примирення, які затверджені судами першої інстанції, збільшилася більш ніж втричі. Така ж тенденція зберігається й щодо кількості затверджених угод про визнання винуватості. «Це дає підстави констатувати, що новий КПК діє, цілком виправдовує покладені на нього суспільством сподівання та розвіює всі сумніви щодо правильності обрання механізму гуманізації та демократизації кримінального процесу», – наголосив Станіслав Міщенко.

Завдяки запровадженню інституту слідчого судді, зазначив доповідач, законодавець посилив судовий контроль за досудовим розслідуванням та уповноважив суд від імені держави приймати рішення щодо проведення на стадії досудового розслідування кримінального провадження певних процесуальних дій, які тією чи іншою мірою обмежують конституційні права та свободи громадян.

Станіслав Міщенко у своєму виступі також детально зупинився на питаннях, пов’язаних із проведенням негласних слідчих (розшукових) дії. Їх включення до системи слідчих дій є новелою процесуального закону, який визначає негласні слідчі (розшукові) дії різновидом слідчих. У зв’язку з цим у практичній діяльності виникають питання щодо визначення критеріїв їх відмежування, надходять пропозиції щодо розробки відповідних роз’яснень та надання методичної допомоги.

«Ухвалюючи рішення про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, слід пам’ятати, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться лише у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, зокрема, шляхом проведення «гласних» слідчих (розшукових) дій. Обов’язок доведення неможливості отримати такі відомості іншим чином, ніж як у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, покладається на особу, яка заявляє клопотання про їх проведення», – наголосив Станіслав Міщенко. Водночас, підкреслив доповідач, слід зважати, що розгляд клопотань про отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на відміну від слідчих (розшукових) дій, які здійснюються з дозволу та під контролем слідчого судді суду першої інстанції, з огляду на специфіку таких дій, проводяться, крім інших суб’єктів, з дозволу слідчого судді, спеціально уповноваженого для прийняття таких рішень. Ним відповідно до ст. 247 КПК є голова апеляційного суду чи інший визначений ним суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює кримінальне провадження. Слідчі (розшукові) дії відрізняються від негласних слідчих (розшукових) дій не лише за суб’єктом розгляду відповідних клопотань, а й за ступенем втручання у права та свободи особи.  «Законодавець, встановлюючи судовий контроль голови чи визначеного ним судді апеляційного суду за проведенням таких негласних слідчих дій, засвідчив суспільну необхідність у прийнятті виваженого, обґрунтованого, законного та правосудного судового рішення», – підкреслив доповідач. Для реалізації цієї мети, зазначив Станіслав Міщенко, ВССУ підготував інформаційний лист суддям першої та апеляційної інстанції, у якому намагався висвітлити більшість питань, що виникають при проведенні щодо негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема й щодо відмежування негласних слідчих (розшукових) дій від оперативно-розшукових заходів.

На вимогах, які визначені практикою Європейського суду з прав людини, проведення негласних слідчих дій акцентував увагу виконуючий обов’язки урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Маркіян Бем. Новим КПК, зазначив доповідач, вирішено низку питань, зокрема стосовно способу проведення негласних слідчих дій. Так, затверджено гарантії проведення негласних слідчих дій лише на підставі рішення судів, встановлено гарантії повідомлення особи про проведення щодо неї слідчих дій, а також запроваджено норми, що гарантують використання матеріалів, отриманих внаслідок проведених негласних слідчих дій, які надають інформацію щодо вчинення злочинів третіми особами, тощо.

Начальник Управління з питань дотримання процесуального законодавства секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олена Островська у своїй доповіді звернула увагу присутніх на те, що найпоширенішим предметом скарг громадян, що надходять до Уповноваженого з прав людини з усіх регіонів країни, є провокування співробітниками правоохоронних органів злочинів шляхом оперативних закупок наркотичних засобів. 

На сьогодні, зауважила доповідач, у новому КПК процедура застосування в кримінальному провадженні оперативно-розшукових заходів, в тому числі і контрольованих та оперативних закупок, визначена у статті 271, відповідно до якої під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона не вчинила б, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією ж метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі й документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Завдяки такому підходу, переконана Олена Островська, має зменшитись кількість випадків зловживань працівників правоохоронних органів під час проведення оперативних закупок.

На проблемних питаннях впровадження КПК, у тому числі при проведенні слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, у своєму виступі детально зупинився перший заступник начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Микола Гошовський. Зокрема, він звернув увагу на питання обрання такого запобіжного заходу як застава. За його словами, вже були непоодинокі  випадки, коли після застосування запобіжного заходу у вигляді застави  підозрювані ухилялися від слідства, оскільки не мали матеріальної можливості її внести. З метою уникнення таких випадків доповідач запропонував при визначенні суми застави з’ясовувати матеріальне становище підозрюваного і можливість сплати ним застави.    

Також про окремі аспекти та особливості організації проведення гласних слідчих (розшукових) дій поінформував начальник першого управління Головного слідчого управління Служби безпеки України Валерій Удовиченко.

Заступник директора Департаменту оперативної діяльності – начальник управління  боротьби з транскордонною злочинністю та виконання завдань кримінального провадження Адміністрації Державної прикордонної служби України Віктор Лук’янець висвітлив окремі питання, що виникають під час здійснення слідчих розшукових дій оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України.

У свою чергу радник з правових питань Департаменту юстиції США, Посольства США в Україні Мері Батлер висловила думку експертів Ради Європи щодо ефективності положень нового КПК.

Детально у своєму виступі  вона  зупинилася  на  особливостях   ст. 225 КПК.      

З доповідями на семінарі виступили також голова Апеляційного суду Запорізької області Віктор Городовенко,голова Апеляційного суду Івано-Франківської області Надія Стефанів, голова Апеляційного суду Чернігівської області Садіг Тагієв, голова Апеляційного суду Херсонської області Олександр Коровайко, секретар судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Василь Огурецький.

Результатом заходу стало обговорення подальшої розробки рекомендацій щодо правильного застосування положень нового Кримінального процесуального кодексу України.