Витяг з узагальнення Про практику розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом XVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».

 

 

Корупція є складним і багатоаспектним соціальним явищем, яке підриває  авторитет держави, завдає шкоди утвердженню демократичних основ, управління суспільством побудові та функціонуванню державного апарату, суттєво обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, порушує принцип верховенства права, призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, порушує принцип соціальної справедливості, нищить духовні, моральні та суспільні цінності, ускладнює відносини з іншими державами і всією міжнародною спільнотою.

 

Аналіз справ за деякі злочині, передбачені розділом XVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».

 

1 липня 2011 року набрали чинності Закони України «Про засади запобігання та протидії корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», прийняті Верховною Радою України  07.04.2011 року. Цими законами суттєво змінилася система відповідальності, в тому числі і кримінальної, за корупційні правопорушення.

 

Одним з основних нововведень стала загальна зміна системи злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, їх криміналізація.

 

Злочини у сфери службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, які посягають на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов’язків, якими заподіюється шкода правам, свободам, чи право охоронюваним (законним) інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також авторитету органів влади, об’єднань громадян, суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені та (або) в інтересах яких діють службові особи.

 

До цих злочинів відносяться:

- Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК),

- Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364 – 1 КК),

- Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК),

- Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 365 – 1 КК),

- Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365 – 2 КК),

- Службове підроблення (ст. 366 КК),

- Службова недбалість (ст. 367 КК),

- Одержання хабара (ст. 368 КК),

- Незаконне збагачення  (ст. 368 - 2 КК),

Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368 - 3 КК),

- Підкуп особи, яка надає публічні послуги    (ст. 368 - 4 КК),

- Пропозиція або давання хабара (ст. 369 КК),

- Зловживання впливом (369 - 2 КК),

- Провокація хабара або комерційного підкупу (ст. 370 КК).

 

Також слід зауважити, що Законом України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18.04.2013 року N 221-VII в розділ XVII Особливої частини КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг» внесені суттєві зміни, якими, також, деякі статті викладені в іншій редакції.

 

Зокрема:

- стаття 368 КК України  викладена в іншій редакції і тепер має назву «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;

- стаття 369 КК України  викладена в іншій редакції і тепер має назву «Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі»;

- назва та абзац перший частини першої статті 370 КК України  викладена в іншій редакції і тепер ця стаття має назву «Провокація підкупу».

Аналіз статистичних даних

та розгляд судами справ про кримінальну

відповідальність за злочини у сфері службової

діяльності та професійної діяльності,

пов’язаної з наданням публічних послуг

 

За оперативними  даними місцевих судів Миколаївської області станом на грудень 2013 року, всього до судів впродовж  2013 року надійшло  19 кримінальних справ відносно 19 осіб, що на 84% менше ніж у  2012 році (у якому, відповідно до звіту ТУ ДСА, розглянуто 119 справ (включаючи справи за КПК в редакції 1960 року), з постановленням вироку - 67 справ відносно 69 осіб засуджених).

 

З числа вказаних кримінальних справ у 2013 році: 6 справ розглянуто з постановленням вироку, який набрав законної сили; у 2 справах  під час судового розгляду справи прокурором було змінено кваліфікацію дій обвинувачених, які засуджені за ч. 1 ст. 190 КК України; 9 справ знаходяться в провадженні місцевих судів; 2 справи розглянуті, проте вирок не набрав законної сили.

 

            За наданою місцевими судами інформації, переважна більшість розглянутих справ та справ, які знаходяться на розгляді, це справи за обвинуваченням осіб у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України, а саме - за обвинуваченням у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

 

Також, є випадки обвинувачення осіб за ст. 368-3 КК України – за підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, за ст. 369 КК України – за пропозиції або надання неправомірної вигоди службовій особі; за  ст. 369-2 КК України – за зловживання впливом.

№ п/п	Суд	Підсуд-ний, обвинува-чений.	Стаття КК за обв. вис./ обв. актом	Дата події злочину	Зміна обвинувачення	Вирок (дата/стаття)	Покарання
1	Ленінський районний суд м. Миколаєва	Ж.	Обвин. висновок за ч. 3             ст. 368  КК	17.01.2012 р. 20.01.2012 р. 21.01.2012 р.	Зміне-но: пере-квалі-фіко-вано дії на ч. 1                 ст. 190 КК	постанова22.02.2013 р. за ч.1 ст. 190 КК України	Ж. звільнено від кримінальної відповідальності, з  передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «ГЛОБАЛПЛАСТ»
2	Заводський районний суд м. Миколаєва	Б.	Обвин. акт – за  ч. 2 ст. 368 КК	11.02.2013 р. 15.04.2013 р. 08.05.2013 р.	Не змінював-лося	06.08.2013 р. за ч. 2                      ст. 368 КК	Б. призначено покарання -                3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного службовця строком на 1 рік. На підставі  ст. 75 КК України Б. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік
3	Заводський районний суд м. Миколаєва	Г.	Обвин. акт – за  ч. 3 ст. 368-3 КК	04.06.2013 р.	Не змінював-лося	27.08.2013 р. за ч. 3                ст. 368-3 КК	Г. призначено покарання                 із застосуванням ч.1 ст. 69 КК  -  штраф  3 750 неоподаткова-них мінімумів доходів громадян, що складає 63 750 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки
4	Централь-ний районний суд м. Миколаєва	Г.	Обвин. акт – за  ч. 2 ст. 368 КК	09.04.2013 р. 10.04.2013 р.	Не змінював-лося	05.09.2013 р. за ч. 2 ст. 368 КК	Г. призначено покарання   -              3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України Г. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
5	Доманів-ський районний суд Миколаїв-ської області	С.	Обвин. акт - за  ч. 2 ст. 369-2 КК	08.07.2013 р. та 18.07.2013 р.	Не змінював-лося	23.09.2013 р. за  ч. 2                   ст. 369-2 КК	Затверджено угоду про визнання винуватості та  С. призначено штраф в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить                13 600 грн.
6	Кривоозер-ський районний суд Миколаїв-ської області	П.	Обвин. акт – за  ч. 4 ст. 368 КК	19.03.2013 р. 23.04.2013 р.	Не змінював-лося	17.10.2013 р. за ч. 4             ст. 368 КК	Затверджено угоду про визнання винуватості, та  П. призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням кваліфікаційного класу судді та позбавленням права обіймати посаду судді та посади у правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з  випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
7	Ленінський районний суд м. Миколаєва	Т.	Обвин. акт – за  ч. 2 ст. 369-2 КК	25.03.2013 р.	Змінено: пере-квалі-фіковано дії на ч. 1  ст. 190 КК	15.11.2013 р. за ч. 1                ст. 190 КК України	Т. призначено покарання - штраф в розмірі 850 грн.
8	Заводський районний суд м. Миколаєва	Ш.	Обвин. акт – за  ч. 2 ст. 369-2 КК	13.06.2013 р. 27.06.2013 р. 01.08.2013 р.	Не змінював-лося	19.11.2013 р. за  ч. 2                   ст. 369-2 КК	затверджено угоду про визнання винуватості,               Ш. призначено покарання – штраф у розмірі 12 750 грн.

 

 

1. Обґрунтування правової кваліфікації злочинів, передбачених розділом XVII Кримінального кодексу України (статті 368, 368 - 2, 368 - 3, 368 - 4, 369, 369 - 2, 370)

Аналіз вказаних кримінальних проваджень, що надійшли на узагальнення, свідчать, що із зазначеної категорії справ у Миколаївській області за минулий рік винні особи були засуджені за статтями 368, 368 - 3, 369 – 2 КК України.

 

У двох справах за обвинуваченням за ст. 369 – 2 КК України, та в одній справі  за обвинуваченням за ст. 368 КК України затверджені угоди про визнання винуватості.

 

Вивчення матеріалів вищевказаних кримінальних проваджень свідчить, що корупційні дії були пов’язані з отриманням винуватими особами як  неправомірної вигоди  грошових коштів так і побутової техніки.

 

Однак, мали місце і випадки, неправильної кваліфікації дій обвинувачених органами досудового розслідування.

 

В таких випадках дії  винних осіб  прокурором в ході судового розгляду кримінальних проваджень були перекваліфіковані шляхом зміни обвинувачення. 

 

Так, прокурором прокуратури Ленінського району м. Миколаєві від 14.05.2013 року затверджено обвинувальний акт відносно Т. за обвинуваченням  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

В судовому засіданні прокурор змінив обвинувачення, перекваліфікувавши дії Т. з ч. 2 ст. 369-2 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України, пославшись на те, що саме за ст. 190 КК України, а не за ст. 369-2 КК України слід кваліфікувати дії особи, яка одержала неправомірну вигоду нібито за здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженого особою, але насправді не збиралася цього робити і бажала лише присвоїти таку вигоду.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2013 року Т. визнана винною за заволодіння грошовими коштами потерпілого Г., вчинене нею за таких обставин.

Т., виконуючи обов’язки помічника депутата Миколаївської міської ради,  повідомила фізичній особі підприємцю Г. неправдиві відомості щодо своїх повноважень у вирішенні питання відносно продовження договору оренди земельної ділянки для обслуговування торгового кіоску та запропонувала йому передати їй 5 000 грн. для вирішення цього питання шляхом здійснення впливу на уповноважену особу. Тобто, Т. мала намір на заволодіння коштами, саме шляхом обману.

 Вироком суду Т. засуджена до штрафу в розмірі 850 грн.

 

Мали місце випадки притягнення винних осіб за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 368-3 КК України (Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми) та ст. 369-2 КК (зловживання впливом).

Так, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.08.2013 року Г. засуджений за ч. 3 ст. 368-3 КК України.

Відповідно до вироку Г. з 15.08.2012 року обіймав посаду директора TOB «МЦПП», яке є юридичною особою приватного права, та виконував, згідно зі своїми функціональними обов’язками, організаційно-розпорядчі функції і мав статус службової особи.

24.05.2013 року до Г. за місцем його роботи звернувся М., який повідомив про необхідність отримання ним документів про проходження курсу навчання в TOB «ЦПП» та документів на право управління судном в найкоротший термін. Зловживаючи своїм службовим становищем директора TOB «МЦПП» Г., діючи всупереч інтересам служби та з корисливих спонукань, з метою створення відповідних умов для одержання неправомірної вигоди за виконання з використанням наданих йому повноважень, в інтересах М. дій, пов'язаних з отриманням останнім вказаних документів, повідомив останнього про неможливість вчинення таких дій.

При цьому Г. пояснив М., що для вирішення його питання останньому необхідно в обов'язковому порядку надати неправомірну вигоду в сумі 4 000 грн., для подальшої її передачі третім особам, на що М. був вимушений погодитись.

04.06.2013 року, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою доведення до кінця свого злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, Г. приблизно о 10.30 год., знаходячись за місцем своєї роботи отримав від М. в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 4 000 грн.

За ч. 3 ст. 368-3 КК України Г. призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу – в розмірі  3 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає   63 750 грн., з позбавленням його права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.

 

 

Разом з тим, з висновками судів про затвердження угод про визнання винуватості в деяких справах погодитись не можна, оскільки це суперечить вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України.

 

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

 

А, як вбачається з матеріалів цих двох кримінальних проваджень, органами  досудового розслідування особи мали статус потерпілих, кожному з них вручалася пам’ятка про права та обов’язки потерпілого, кожен з них допитувався як потерпілий.

 

На думку авторів узагальнення є вкрай сумнівними подальші дії органів досудового розслідування, відповідно до яких була винесена постанова про відмову у визнанні особи потерпілим, а згодом він був допитаний як свідок.

 

У випадку з іншою справою потерпілий без будь – яких причин в подальшому був допитаний у цьому кримінальному провадженні як свідок.

 

2. Призначення основних та додаткових покарань у зазначених випадках.

Загалом суди області додержуються вимог розділу XI Загальної частини та ст. 65 цього КК України щодо засад призначення покарання, враховуючи усі обставини  справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання  про  призначення  покарання,  суди належним чином виконують вимоги закону щодо призначення його у  кожному окремому випадку з урахуванням всіх обставин, що впливають на його  вид і розмір.

В проаналізованих справах призначене покарання обумовлено  тим,  що  суб’єктами  вищевказаних  злочинів є особи,  які,  як  правило,  раніше  не  притягувалися  до кримінальної або   адміністративної   відповідальності,   позитивно характеризуються та мають ряд обставин,  що  пом’якшують  їх покарання.

За звітній період судами області розглянуто 7 кримінальних справ за корупційні злочині с постановленням обвинувального вироку:

в  чотирьох справах з семи судами призначено покарання у виді штрафу; у трьох – у виді позбавлення волі.

При цьому в останніх випадках винні особи були звільнені   судами від  відбування основного покарання з  випробуванням з іспитовим строком на підставі  ст. 75 КК України, з покладенням на винних передбачених ст. 76 КК України обов’язків.

В одному випадку розмір покарання у виді штрафу був  визначений із застосовуванням ст. 69 КК України до основного покарання.

Що стосується призначення додаткових покарань, то у всіх справах  судами у відповідності до закону (відповідно до санкцій певних статей) призначалося  додаткове покарання у виді  позбавлення  права  обіймати  певні  посади, яке є обов’язковим. 

На значені постанову та вироки до апеляційного суду апеляційні скарги не подавались.

Практика розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року, який набрав чинності з 1 липня 2011 року, крім статей 11 і 12, які набирали чинності з 1 січня 2012 року.

 

В статті 1 розділу 1 вказаного закону закріплене визначення термінів корупція та корупційне правопорушення.

 

Так, корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;

 

Корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;

 

З прийняттям Закону України № 221-VII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»від 18 квітня 2013 року скасовано відповідальність за адміністративні правопорушення, передбачені  статтями 172-2 і 172-4 КУпАП.

 

1. Статистичні дані.

На розгляд районних судів м. Миколаєва та Миколаївської області протягом 2013 року надійшло 54 справи про адміністративні корупційні правопорушення.

Справи розподілились наступним чином:

11 справ перебувало в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва; 7 - Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області; по 4 справи надійшло до Веселинівського, Вознесенського районних судів, Первомайського міськрайонного суду; по 3 –  Березанського, Казанківського районних судів, Корабельного районного суду м.Миколаєва, по 2 - Арбузинського, Єланецького районних судів та по 1 –  Березнегуватського, Баштанського, Врадіївського, Доманівського, Жовтневого, Новоодеського, Снігурівського районних судів та Южноукраїнського міського суду.

Узагальнення показало, що справи зазначеної категорії були відсутні в Братському, Кривоозерському, Миколаївському, Новобузькому районних судах Миколаївської області та в Ленінському  і Заводському районних судах м. Миколаєва.

Справи, які розглянуті судами за вказаний період, за категоріями розподілились наступними чином:

         - за порушення обмежень щодо використання службового становища за ст. 172-2 КУпАП – 6 справ, з них:

 

притягнуто до відповідальності 6 осіб за ч.1 ст. 172-2 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

 

В апеляційному порядку оскаржено 2 судових рішення. Щодо 1 особи, постанову скасовано з прийняттям нової постанови, якою провадження по справі закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. По 1 справі скасовано постанову суду та провадження по справі закрито у зв’язку зі скасуванням відповідальності за вказаною статтею;

 

за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності за ст. 172-4 КУпАП – 24 справи, з них:

 

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 КУпАП - 9 осіб, яким призначено адміністративне стягнення у виді штрафу; по 2 справам провадження закрито на підставі ст. 22 КУпАП у зв’язку із малозначністю, у 2 справах провадження по справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення; 2 адміністративних протоколи повернуто на дооформлення.

 

До апеляційного суду оскаржено 6 постанов, з них 4 постанови залишено без змін, 2 постанови скасовані та провадження по справі закрито у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення;

 

за порушення вимог фінансового контролю за ст. 172-6 КУпАП – розглянуто 19 справ. З них  винесено 12 постанов, якими осіб визнано винними у скоєні адміністративного правопорушення  з призначенням стягнення у виді штрафу, у 6 справах осіб звільнено від адміністративного стягнення на підставі ст.22 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. В апеляційному порядку оскаржено 6 постанов, з них 4 постанови залишено без змін, по 2 справам провадження закрито за порушення вимог щодо не повідомлення про конфлікт інтересів за ст. 172-7 КУпАП – 3 справи, з них 1 справу закрито на підставі ст. 247 КУпАП, у 2 справах особи визнані винним у вчиненні правопорушення з призначенням стягнення у виді штрафу.До апеляційного суду оскаржена 1 постанова, яка була скасована з прийняттям нової постанови.

 

Слід зазначити, що справи за ст.ст. 172-3, 172-5, 172-8, 172-9 КУпАП в 2013 році судами м.Миколаєва та Миколаївської області не розглядались.

Таким чином, за результатами розгляду справ у судах  у 34справах  було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу, провадження у 5 справах закрито у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення, по  8 справам особи були звільненні від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення, 2 справи були повернуті для належного оформлення до відповідного органу.

Випадків закриття районними судами м.Миколаєва та Миколаївської області провадження на підставі ст.38 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення в 2013 році не було.

Виявлений 1 випадок закриття справи апеляційним судом Миколаївської області на підставі ст.38 КУпАП.

Апеляційним судом Миколаївської області протягом 2013 року розглянуто 22 справи, в тому числі 1 за поданням прокурора.

 

Як показало узагальнення, протягом 2013 року переважно подавались апеляціі на постанови Центрального районного суду м. Миколаєва.

 

 

2. Застосування процесуальних норм.

Отримавши протокол про адміністративне корупційне правопорушення, суд, у порядку підготовки справи до розгляду, повинен вирішити питання, перелічені у ст. 278 КУпАП. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чи належить до його компетенції розгляд даної справи (мається на увазі територіальна підсудність за правилами ч. 2 ст. 257 КУпАП або відсутність обставин, викладених у ч. 3 ст. 257 КУпАП).

При проведенні узагальнення випадків порушення правил підсудності виявлено не було.

Наступним питанням, яке підлягає з'ясуванню при підготовці справи до розгляду, є те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення неуповноваженою особою перешкоджає розгляду такого протоколу судом. Також не може бути предметом судового розгляду протокол, складений без дотримання вимог ст. 256 КУпАП. Тому, в таких випадках, суддя має повернути матеріали справи для належного оформлення.

Повернення матеріалів для належного оформлення мало місце в Очаківському міськрайонному суді Миколаївської області, оскільки протокол про адміністративне корупційне правопорушення від 26.09.2013 року стосовно К. не містив конкретних даних про суть адміністративного правопорушення, які необхідні для вирішення справи, зокрема не зазначено, якими саме адміністративно-розпорядчими та консультативно-дорадчими функціями наділена К. в розумінні ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», не містить даних про час виявлення правопорушення та даних про те, чи не є правопорушення триваючим.

Фіксування судового процесу:

Кодексом про адміністративні правопорушення не передбачено ведення протоколу судових засідань у справах про адміністративні правопорушення (Кодекс містить лише статтю про протокол судового засідання колегіального органу по справі про адміністративне правопорушення). Однак, вже висловлювалася думка про те, що при розгляді адміністративних справ, по яких у суді є присутнім правопорушник або заслуховуються показання свідків, повинен вестися протокол судового засідання. Така думка є слушною, тому, на нашу думку, вірно поступають ті суди, які ведуть протоколи судових засідань у справах про корупційні діяння.

Така практика спостерігається в більшості судів м. Миколаєва та Миколаївської області.

Однак, трапляються поодинокі випадки, коли суди не вели протоколи судових засідань під час розгляду справ даної категорії.

Такі випадки мали місце у Корабельному районному суді м. Миколаєва, Жовтневому, Веселинівському, Вознесенському, Казанківському районних судах Миколаївської області.

 

3. Призначення основного та додаткового стягнення.

Як слідує з аналізу, судами області розглядались справи про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені ст. ст. 172 - 2, 172 - 4, 172 - 6 та 172 - 7 КУпАП.

Санкціями усіх цих норм встановлено один вид основного покарання - штраф (у різному розмірі для окремої статті та її частин, за їх наявності).

При призначенні адміністративних стягнень по справах, рішення у яких набули чинності, судами застосовувались основні покарання (вид та розмір):

1) штраф у розмірі 170 грн.:

-10 справ за ст. 172-6 КУпАП

-  2 справи за ст.172-7 КУпАП;            

2) штраф у розмірі 850 грн.:

 -  3 справи за ч.1 ст.172-2 КУпАП;

-  5 справ за ч.1 ст.172-4 КУпАП;

Додаткові стягнення законом визначені такі, як :

- конфіскація незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру (ч. 1 ст. 172 - 2 КУпАП);

- конфіскація отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом (ч. 1 ст. 172 - 4 КУпАП);

- конфіскація отриманого доходу від діяльності, зазначеної у диспозиції ч. 2 ст. 172 - 4 КУпАП.

Судами Миколаївської області застосовувались такі додаткові стягнення, які:

- конфіскація незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру -  3 справи (ч. 1 ст. 172 - 2 КУпАП);

- конфіскація винагороди від роботи за сумісництвом 5 справ (за ч. 1 ст. 172 - 4 КУпАП);

Є випадки, коли суди не застосовували додаткове стягнення, яке є обов’язковим.

Висновки.

            Суди Миколаївської області, в цілому, належним чином та відповідно до вимог діючого законодавства проводили розгляд справ та ухвалювали свої рішення.

Узагальнення свідчить, що суди, признаючи стягнення, звертали увагу на суб’єктивні складові правопорушень, а саме: мотиви та дані про особу винного. Переважно особи, відносно яких складений  протокол про адміністративне правопорушення, займали невисоке службове становище, скоїли правопорушення вперше. Стягнення призначались судами в межах санкцій відповідних статей в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Як засвідчило узагальнення, проблемним питанням визначення складу інших корупційних адміністративних правопорушень є встановлення того, чи є особа суб’єктом адміністративного корупційного правопорушення. Судам слід більш ретельно з’ясовувати вказане питання з метою недопущення притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні корупційні діяння осіб, які не є суб’єктами вказаних правопорушень.

 

 

Судова палата у кримінальних справах