Згідно з статистичними даними у 2014 році до місцевих судів Миколаївської області усього надійшло 18 заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. З них 17 заяв розглянуто, 1 заява не розглянута та є залишком на 2015 рік.
В заявах про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявники здебільшого посилалися як на нововиявлені обставини на фактичні обставини кримінального правопорушення, зазначаючи при цьому, що дані обставини їм стали відомі після ухвалення вироку судом першої інстанції. Однак, при розгляді таких заяв судами першої інстанції було встановлено, що наведені заявниками обставини не є нововиявленими, оскільки були відомі на час судового розгляду і відповідно їм була надана належна правова оцінка.
За результатами розгляду заяв за нововиявленими обставинами прийнято 17 рішень, з яких: 8 заяв - залишено без задоволення; 6 заяв - повернуто особам, які їх подали; по 2 заявам відмовлено у відкритті провадження та 1 заява - залишена без розгляду.
На ухвали місцевих судів у 2014 році подано 5 апеляційних скарг, з них:
- 1 апеляційну скаргу повернуто апелянту, оскільки в установлений строк не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі апеляційного суду;
- 4 апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвали місцевих судів – без змін.
Що стосується доказів, якими заявники обґрунтовують наявність нововиявлених обставин, то заявники в цілому не посилалися на обставини, визначені п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст. 459 КПК України. Мали місце випадки посилання на неправдиві показання свідків, потерпілого, на яких ґрунтується вирок (п.1 ч.2 ст. 459 КПК України) та неврахування судом даних про особу обвинуваченого, зокрема, наявність захворювань (п.5 ч.2 ст. 459 КПК України). Крім того, заявники посилалися на неправильне застосування кримінального закону під час ухвалення вироку, що не є нововиявленими обставинами у сенсі п.п. 1-5 ч.2 ст. 459 КПК України.
Підставами для відмови у задоволенні заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, стало те, що в заявах зазначались обставини, які були відомі під час ухвалення вироку та його перегляду в апеляційній інстанції або не знайшли свого підтвердження при розгляді заяви судом.
Так, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.11.2014 року заяву М. залишено без задоволення.
Зі змісту ухвали вбачається, що М. звернувся із заявою про перегляд вироку цього суду від 10.02.2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, в зв’язку з нововиявленою обставиною, якою вважав те, що при ухваленні вироку судом не було враховано відомостей про його стан здоров’я.
Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції послався на те, що М. не заперечував, що ці обставини йому були відомі під час розгляду справи в суді 1 інстанції та що про них він зазначав і в своїй апеляційній скарзі. За такого суд визнав, що зазначені М. в заяві обставини не є нововиявленими у розумінні приписів ст. 459 КПК України.
Ухвалою апеляційного суду від 17.12.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду 1 інстанції щодо відсутності нововиявлених обставин для перегляду судового рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що засуджений, зазначаючи про наявність нововиявлених обставин, фактично висловлював незгоду з вироком суду в частині призначеного покарання і саме в цьому сенсі посилався на неврахування судом даних про його стан здоров’я.
Так, по іншій справі, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2014 року залишено без задоволення заяву С. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього ж суду від 13.06.2012 року, яким його засуджено за ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 153 КК України на 9 років позбавлення волі.
С. звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що під час розгляду справи ні сторонам провадження, ні суду не було відомо про зізнання К. у вчинені злочинів, за який засуджено С.
Залишаючи без задоволення заяву С., суд першої інстанції послався на показання допитаного в режимі відеоконференції свідка К., який відбуває покарання у виправній колонії. Цей свідок показав, що із С. познайомився в 2011 році, коли вони перебували в одній камері СІЗО м. Миколаєва. Тоді С., застосувавши до К. фізичний і моральний тиск, змусив його написати заяву із зізнанням про вчинення ним злочинів відносно батька С. Свідок К. також зазначив, що насправді ніяких протиправних дій відносно батька С. він не вчиняв. Вказав, що С. відібрав у нього банківську картку, на яку йому нараховувалась пенсія і передав своїй співмешканці, яка нею користувалася протягом 6 місяців. Показав і те, що С. постійно телефонував йому у виправну колонію, погрожував та надсилав СМС-повідомлення такого змісту.
Заява К. про вчинення ним 17.02.2011 року злочинів відносно батька С. була предметом дослідчої перевірки, за результатами якої в порушенні кримінальної справи за ст. 153 КК України відмовлено постановою органу дізнання від 15.10.2012 року.
Під час судового розгляду заяви С. відмовився слухати показання свідка К. та задавати йому питання. Після початку відеоконференції, С. намагався зірвати судове засідання та був видалений з зали судового засідання за порушення порядку.
Судом 1 інстанції показання свідка К. оцінені як правдиві та зроблений обґрунтований висновок про відсутність нововиявлених обставин, які самі по собі, або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку від 13.06.2012 року.
Ухвалою апеляційного суду від 08.12.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. В ухвалі зазначено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність будь-яких нововиявлених обставин. При цьому, під час апеляційного розгляду засуджений С. висунув нову версію обставин і стверджував, що батько його обмовив. Однак, він не зміг навести жодної причини для цього. Крім того, достовірність показань потерпілого була встановлена обвинувальним вироком, що має преюдиціальне значення при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Підставою для залишення без розгляду заяв про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, стало те, що вони були подані з порушенням строку звернення до суду.
Так, ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.05.2014 року Б. відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього ж суду від 17.09.2013 р., яким його засуджено за ч.1 ст. 263 КК України , а заяву залишено без розгляду.
Б. у своїй заяві зазначав, що працівники міліції шляхом шантажу та погроз змусили його зізнатись у вчинені злочину, до якого він не причетний. Вказував, що дані обставини не були відомі суду та могли суттєво вплинути на правильність вироку суду.
Ним було порушено передбачений ч.1 ст. 461 КПК України строк звернення до суду із такою заявою та заявлено клопотання про поновлення цього строку з посиланням те, що через необізнаність стосовно порядку подачі заяви він звертався до органів прокуратури.
Відмовляючи в задоволенні клопотання Б., суд першої інстанції не визнав наведені Б. обставини поважними причинами пропуску ним строку звернення із заявою.
Підставами для відмови у відкритті провадження стало порушення строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а для повернення заяви – не усунення недоліків заяви, залишеної судом без руху через невідповідність вимогам ч.2 ст. 462 КПК України.
Так, ухвалою від 20.06.2014 року Корабельного районного суду м. Миколаєва відмовлено у відкритті провадження за заявою З.
З. подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього ж суду від 16.07.2013 року, яким його засуджено за ст. 115 ч.1 КК України на 10 років позбавлення волі та постановлено про самостійне виконання вироку Очаківського міського суду Миколаївської області від 16.09.2011 року, яким його засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волііз випробуванням протягом іспитового строку 2 роки на підставі ст. 75 КК України.
В заяві З. зазначив про неправильну кваліфікацію його дій та порушення норми КПК України при розгляді справи. Вказав, що ці обставини йому стали відомі лише у лютому 2014 році після ухвалення судових рішень. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції послався на те, що зазначені в заяві обставини досліджувались в апеляційній інстанції. Також з урахуванням того, що З., за його твердженнями, дізнався про них в лютому 2014 року, а заява подана 06.06.2014 року, ним пропущено встановлений ч.1 ст. 461 КПК України строк звернення із відповідною заявою.
По іншій справі, ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської від 21.02.2014 року області повернуто заяву Ш. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього ж суду від 17.05.2013 р., яким її засуджено за ч.1, ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
У зв’язку з тим, що заява Ш. не відповідала вимогам ч.2 ст. 462 КПК України, ухвалою суду від 04.02.2014 р. зазначена заява залишена буз руху та надано відповідний строк для усуненні недоліків. Через не усунення недоліків заяви, в подальшому заява була повернута заявниці.
Повертаючи заяву Ш. суд посилається на те, що в установлений строк для належного оформлення заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, Ш. не усунула недоліки зазначені в ухвалі суду.
Згідно із статистичними даними у 2014 році до апеляційного суду Миколаївської області усього надійшло 11 заяв про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених цією інстанцією. З них розглянуто 4 заяви, які залишено без задоволення; 7 заяв – повернуто заявнику.
В заявах про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що надійшли до суду апеляційної інстанції, заявники в обґрунтування обставин посилалися на неправдиві показання свідків; одностороннє та необ’єктивне проведення досудового слідства; неправильне застосування кримінального закону при ухваленні відповідного рішення.
Згідно з ухваленими судовими рішеннями, підставами для повернення апеляційним судом заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами особам, які їх подали, стало те, що засудженими при зверненні до суду, не було дотримано строки звернення з такою заявою, які передбачені ч.1 ст. 461 КПК України та в ній не порушувалось питання про поновлення цього строку; заявником протягом встановленого строку не було усунуто недоліки заяви, з приводу яких вона була залишена без руху (п.1 ч.3 ст. 429, ч.3 ст. 464 КПК України); заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами подані особами, які не мають права подавати таку заяву; заява подана з недотриманням правил підсудності (ч.1 ст. 463 КПК України).
Так, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2014 року заяву адвоката про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2004 року, яким Д. засуджений за ст.ст. 115 ч.2 п.п. 6, 12, 13, 15, 115 ч. 2 п.6,12, 13, 187 ч.4, 257 , 263 ч.1 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, повернуто особі, яка її подала.
Суд послався на те, що у разі подачі заяви захисником, до неї додаються оформленні належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог закону. Однак, захисником до заяви додана ксерокопію з копії Угоди про надання юридичної допомоги Д., зі змісту якої не вбачається, що адвокат був уповноважений в порядку, передбаченому КПК України, на захист інтересів засудженого Д. Такі дані були відсутні й в матеріалах кримінальної справи.
У зв’язку з тим, що відсутні оформлені належним чином документи щодо повноважень адвоката як захисника засудженого Д., слід вважати, що його заява не оформлена відповідно до вимог ст.462 КПК України. Тому на підставі ст. 464 КПК України до неї застосовуються правила п.2 ч.3 ст.429 КПК України.
Підставами для залишення без задоволення заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами стало те, що обставини, на які в своїй заяві посилався заявник, були предметом розгляду апеляційним судом як судом 1 інстанції та судом касаційної інстанції, були досліджені у їх сукупності з іншими доказами, яким була надана належна правова оцінка при ухваленні відповідних судових рішень.
Так, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 червня 2014 року залишено без задоволення заяву засудженого С. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Миколаївської області від 29.06.2010 року, яким його засуджено за п.13 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України на 15 років позбавлення волі.
В своїй заяві засуджений вказав, що не скоював злочини, за які його було засуджено, а на досудовому слідстві був змушений обмовити себе через погрози Н., який за твердженнями заявника і скоїв вбивство. Зазначив, що був свідком розмови між потерпілим, його сином та Н., в ході якої вони вели розмови про скоєні ними розбійні напади. Посилається, що причиною вбивства потерпілого С. стали неприязні відносини між ним та Н., а також намів Н. приховати інформацію про злочини, які він вчинив із загиблим.
Залишаючи без задоволення заяву засудженого С., апеляційний суд послався на те, що з матеріалів кримінальної справи вбачається, що всі зазначені в заяві засудженого обставини були відомі судовим інстанціям і були досліджені у сукупності з іншими доказами, яким була надана належна оцінка при постановленні вироку.
Крім того, засуджений не навів жодних обставин, які могли вплинути на судове рішення та не були відомі суду при постановлені вироку, а оскаржує вирок, посилаючись фактично на свої показання в судовому засіданні, які містяться в матеріалах справи та були предметом розгляду апеляційним судом, як судом першої інстанції та в касаційному порядку – Верховним Судом України.
Що стосується відмови суду у прийнятті відмови сторони кримінального провадження від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 465 КПК України), то у 2014 році такі випадки в судах першої та апеляційної інстанціях відсутні.
Також відсутні випадки у 2014 році випадки зупинення виконання судового рішення, яке переглядалося за нововиявленими обставинами, до закінчення розгляду у відповідності до вимог ч.3 ст.466 КПК України.
Клопотання прокурорів щодо перегляду рішень за нововиявленими обставинами, поданих до дня набрання чинності КПК 2012 року, у 2014 році до судів не надходили. Тому відсутня судова практика реалізації норм, визначених п. 16 Перехідних положень КПК.
При розгляді судових рішень за нововиявленими обставинами за звітний період не виникало спірних питань застосування норм КПК України, передбачених главою 34 цього Кодексу.
Судова палата у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
_03_03.png)
