Витяг з узагальнення практики вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями за період 2013 - I півріччя 2014 років

Апеляційним судом Миколаївської області було проведено узагальнення практики судів першої та апеляційної інстанції щодо розгляду слідчими суддями клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, а саме: практику розгляду слідчими суддями скарг на постанови слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі скарг на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про залучення експерта; практику розгляду слідчими суддями клопотань сторони захисту про залучення експерта, поданих після відмови слідчого, прокурора в задоволенні такого клопотання (ч. 1 ст. 244 КПК України); практику розгляду слідчими суддями клопотань про проведення допиту свідка (свідків) в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України; практику слідчих суддів стосовно примусового залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи, в тому числі практику постановлення слідчими суддями ухвал про примусове відібрання зразків для експертизи. 

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю  за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду АРК, апеляційного суду областей, міст Києва та Севастополя.

Слідчий суддя зобов'язаний сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість втручання у права і свободи особи.

Однією з функцій слідчого судді є надання дозволів на вчинення окремих слідчих (розшукових) дій в ході досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії – це регламентовані кримінальним процесуальним законом процесуальні дії, що спрямовані на отримання (збирання) або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Значення слідчих дій полягає в тому, що вони є основним способом збирання доказів, тобто, основним способом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань.    

Лише з дозволу та на підставі ухвали слідчого судді проводяться процесуальні дії, під час яких має місце суттєве тимчасове обмеження прав та інтересів осіб. До переліку таких дій, крім негласних слідчих (розшукових), належать окремі слідчі (розшукові) дії, більшість заходів забезпечення кримінального провадження й інші процесуальні дії, а саме: привід (ч. 2 ст. 140 КПК України); накладення грошового стягнення (ч. 2 ст. 144 КПК України); тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ч. 2 ст. 148 КПК України); відсторонення від посади (ч. 2 ст. 154 КПК України); тимчасовий доступ до речей і документів (ч. 2 ст. 159 КПК України); арешт майна (ч. 2 ст. 170 КПК України); запобіжні заходи (ч. 4 ст. 176 КПК України); знищення, передача для технологічної переробки або для реалізації речових доказів за відсутності згоди власника (ч. 6 ст. 100 КПК України); обшук ч. 2 ст. 243 КПК України; огляд житла чи іншого володіння особи за відсутності добровільної згоди особи, яка ним володіє (ч. 2 ст. 237 КПК України); слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, за відсутності добровільної згоди особи, яка ним володіє (ч. 5 ст. 240 КПК України); примусове відібрання біологічних зразків для експертизи (ч. 3 ст. 245 КПК України); примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (ч. 3 ст. 242, ч. 2 ст. 509 КПК України) тощо.

Узагальнюючи практику розгляду слідчими суддями місцевих судів Миколаївської області клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, можна дійти наступного висновку.

Так, протягом  2013 – I півріччя 2014 років до місцевих судів Миколаївської області з питань, вказаних у вищезазначеному листі, надійшло клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування у загальній кількості – 92, із них 31 (або 33,7 %) клопотання задоволено, 1 клопотання – задоволено частково, у задоволенні 49 (або 53,3 %) клопотань відмовлено, 11 клопотань перебувають у залишку Центрального райсуду м. Миколаєва.

Практика розгляду слідчими суддями скарг на постанови слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі скарг на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про залучення експерта.

Підставами для задоволення, часткового задоволення клопотань були:

-   обґрунтованість підстав для зобов’язання слідчого здійснити допит особи в якості свідка;

-  необхідність призначення експертизи.

Підставами для відмови в задоволенні клопотань згідно з ухвалами слідчих суддів були:

-  відсутність деталізації суті клопотання, предмету оскарження;

-  подача скарги після  завершення досудового розслідування;

-  недоведеність протиріч у висновках експерта, які б не могли бути усунені в ході додаткової експертизи, відсутність об’єктивних підстав сумніватися в компетентності експерта;

-  відмова в проведенні одночасного допиту підозрюваних, які відмовляються надавати показання та підозрюваних, які не визнають своєї провини;

-  наявність не розбіжностей в показання двох підозрюваних, а повна протилежність їх свідчень;

-  клопотання захисника про проведення додаткової експертизи містить не стільки намір поставити додаткові запитання експерту, які ним не досліджувались, скільки не згоду захисника з даним висновком. 

Крім того, слід зазначити, що підставою відмови у відкритті провадження, згідно ч. 4 ст. 304 КПК України, було подання скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягають оскарженню. А підставою закриття провадження – відсутність предмету оскарження, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України, слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1,2,5,6 ч. 1 ст. 303 КПК України, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Так, слідчий суддя Центрального райсуду м. Миколаєва 23.07.2014р. розглянув скаргу захисника Р. на постанову старшого слідчого про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.

Старшим слідчим проводилось досудове розслідування за фактом ДТП за участю транспортних засобів «R», під керуванням водія Я. та «ВАЗ», під керуванням водія А., внаслідок якої водій А. загинув, в пасажир його транспортного засобу Р. отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Водієві Я. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Захисник Р. в інтересах свого підзахисного Я. звернувся до слідчого з клопотанням про проведення слідчий дій, в тому числі про допит у якості свідків С., П., яким, за твердженням захисника, відомо, що в процесі руху пасажирка Р. відволікла водія А.; очевидців ДТП – Ч. і С., які, крім іншого, за твердженням захисника, можуть повідомити, що автомобіль ВАЗ рухався з вимкненими світловими приладами; громадянина Ч., який, за твердженням захисника, був присутній під час огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу «ВАЗ» і бачив несправність цього транспортного засобу, які не були враховані експертом.

12.06.2014р. слідчим винесено постанову про часткове задоволення зазначеного клопотання захисника, яким у допиті вказаних свідків відмовлено.

Скасовуючи постанову слідчого, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що  слідчим не виконано вимоги ст. 94 КПК України, а показання свідків, про допит яких просив захисник, в залежності від отриманих в процесі допитів відомостей, могли стати доказами обставин, що є предметом кримінального провадження, тобто належними доказами. Вказав, крім того, що слідчий фактично посилався на наявність інших доказів обставин, які можливо встановити з показань цих свідків, надавши їм перевагу, тобто наперед встановлену силу.

Слідчим суддею Снігурівського райсуду Миколаївської області 26.06.2013р. розглянуто клопотання представника потерпілої Б. про залучення експерта для проведення комісійної судово-медичної експертизи.

Своє клопотання Б. мотивувала наявністю протиріч між висновками судово-медичної та додаткової судово-медичних експертиз.

Відмовляючи в задоволенні клопотання Б., слідчий суддя вказав в своїй ухвалі, що слідчим залучено експерта для проведення судово-медичної експертизи, проте Б. не позбавлена можливості звернутися до слідчого із клопотанням про призначення додаткової судово-медичної експертизи, з зазначенням переліку запитань, які віднесені до компетенції судово-медичного експерта, який має достатній професійний рівень знань. Крім того, слідчий суддя зазначив, що у скарзі Б. не довела наявність у висновках експерта протиріч, які мають істотне значення для кримінального провадження. 

Слідчим суддею Баштанського райсуду Миколаївської області 03.02.2014р. постановлено ухвалу за результатами розгляду скарги захисника С. в інтересах підозрюваної С. на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

Захисник в своїй скарзі зазначив, що слідчий необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначенні по кримінальному провадженню судово-технічної експертизи.

Слідчим суддею було задоволено скаргу захисника С., а слідчого зобов’язано призначити судово-технічну експертизу з визначенням кола питань, які слід поставити на вирішення експерта. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що вирішення питань, поставлених перед експертом, має значення для кримінального провадження, а необхідність для цього спеціальних знань в певній галузі доводить обґрунтованість клопотання захисника С..

Практика розгляду слідчими суддями клопотань сторони захисту про залучення експерта, поданих після відмови слідчого, прокурора в задоволенні такого клопотання (ч. 1 ст. 244 КПК України).  

Відповідно до ч. 1 ст. 244 КПК України, у разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне клопотання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді. 

З аналізу даної категорії клопотань вбачається, що за період 2013 – I півріччя 2014 років перебувало в провадженні місцевих судів Миколаївської області 6 клопотань даної категорії,

Так, ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайсуду від 14.08.2013р. розглянуто клопотання захисника В. про залучення експерта в межах кримінального провадження відносно І..

Своє клопотання захисник В. обґрунтував тим, що попередні два висновки судово-психіатричних експертиз, проведені різними установами, містять протилежні дані щодо стану осудності підозрюваного І..

Слідчим суддею було постановлено ухвалу, якою клопотання захисника В. задоволено, оскільки наявність двох протилежних по суті висновків судово-психіатричних експертиз не спростовує сумнівів щодо осудності або обмеженої осудності підозрюваного І., а висновки слідчого та прокурора про помилковість першої експертизи та про те, що друга (повторна) експертиза була проведена більш кваліфікованими експертами є суб’єктивними, що взагалі неприпустимо в кримінальному процесі.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського райсуду від 10.12.2013р. клопотання захисника Б. та підозрюваної Г. повернуто заявникам.

Захисник Б. та підозрювана Г. звернулися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта для проведення судово-агрономічної експертизи.

Слідчим суддею було постановлено ухвалу про повернення даного клопотання заявникам через невідповідність клопотання вимогам ч. 2 ст. 244 КПК України, оскільки до клопотання не були додані докази звернення до слідчого з клопотанням про призначення експертизи і про прийняття слідчим або прокурором рішення про відмову в його задоволенні, крім того, в клопотанні не було зазначено експерта або експертну установу, яку необхідно залучити для проведення експертизи. 

Тобто, з наведених вище прикладів вбачається, що слідчі судді під час розгляду даної категорії клопотань перевіряють їх на відповідність вимогам ч. 2 ст. 244 КПК України, і, встановивши, що клопотання подано без додержання зазначених вимог, на підставі ч. 4 ст. 244 КПК України повертають клопотання особі, яка його подала. 

Практика розгляду слідчими суддями клопотань про проведення допиту свідка (свідків) в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України. Практика постановлення слідчими суддями ухвал про проведення допиту тяжко хворого свідка, потерпілого в ході виїзного судового засідання на підставі ч. 2 ст. 225 КПК України.

Стаття 225 КПК України запроваджує новий інститут – інститут допиту свідка чи потерпілого слідчим суддею під час досудового провадження, якщо існують або раптово виникли обставини, що можуть унеможливити допит вказаних осіб під час судового провадження. Існування цього інституту є винятком із загального правила про безпосередність дослідження доказів, відповідно до якого суд повинен дослідити докази безпосередньо; не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК (ст. 23 КПК).

Закон передбачає проведення допиту слідчим суддею тільки у виняткових випадках. До виняткових закон відносить такі випадки, коли є небезпека для життя та здоров'я свідка чи потерпілого, особа захворіла на тяжку хворобу, а також є інші обставини що можуть бути перешкодою для допиту в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань.

До клопотання також можуть бути додані копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання (довідка лікаря про тяжку хворобу, відомості, що вказують на небезпеку для життя чи здоров'я свідка чи потерпілого, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 225 КПК України, для допиту тяжко хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.

З аналізу даної категорії клопотань вбачається, що за період 2013 – I півріччя 2014 років перебувало в провадженні місцевих судів Миколаївської області 24 клопотання даної категорії,  З-поміж таких клопотань, тільки одна ухвала слідчого судді Врадіївського райсуду стосувалася допиту потерпілого під час виїзного судового засідання.

Підставами для задоволення клопотань згідно з ухвалами слідчих суддів були:

-  наявність небезпеки для життя і здоров’я свідка (потерпілого), чинення на свідків (потерпілих) тиску зі сторони підозрюваного, чи інших свідків, що може стати однією з причин перекручування обставин вчиненого кримінального правопорушення;

-  слабка пам’ять свідка, який через певний проміжок часу може забути обставини, очевидцем яких він був;

-  похилий вік свідка;

-  малолітній вік свідка, який в силу вікових особливостей із сплином часу не зможе повно та достовірно відтворити під час допиту обставини вчиненого кримінального правопорушення;

-  виїзд свідка за межі України;

-  тривалі відрядження свідка за межі України (з прикладу – тривалістю півроку);

-  робота декількох свідків в одній установі (з прикладу – медичному закладі), можливість впливу з боку керівництва установи щодо повноти та достовірності їх показань;

-  захворювання свідка на тяжку інфекційну хворобу (з прикладу – активний туберкульоз легенів).

Підставами для відмови в задоволенні клопотань згідно з ухвалами слідчих суддів були:

-  постійне проживання потерпілого в іншій державі (в Російській Федерації), що на думку слідчого судді не виключає можливості допиту потерпілого в суді, зокрема в режимі відеоконференції;

-  відсутність відомостей про те, що існує реальна небезпека для життя чи здоров’я свідка, а побоювання зі сторони свідка щодо підозрюваного є підставою для застосування до нього заходів безпеки, а не підставою для його допиту слідчим суддею;

-  не доведеність обставин, які унеможливлюють допит свідка в суді, оскільки, на думку слідчого судді, неявка свідка за викликом до слідчого і перебування його у відрядженнях, не є підставою для його допиту в порядку ст. 225 КПК України;

-  відсутність доказів на підтвердження хвороби свідка, неможливість самостійного пересування, чи пересування зі сторонньою допомогою через похилий вік.

Так, 19.12.2013р. слідчим суддею Заводського райсуду м. Миколаєва розглянуто клопотання слідчого про допит в судовому засіданні потерпілого Б..

Клопотання слідчий обґрунтував тим, що _._.201_р. невідома особа, знаходячись у вагоні складу пасажирського потягу сполученням «К-М», шляхом вільного доступу таємно викрала належне Б. майно. Просив допитати потерпілого Б. в судовому засіданні, оскільки останній є громадянином Російської Федерації, прибув на територію України на нетривалий час, що може унеможливити його подальший допит в суді.

Слідчий суддя відмовив в задоволенні даного клопотання, мотивуючи своє рішення тим, що перебування потерпілого в іноземній державі не є обставиною, що може унеможливити його подальший допит в суді, зокрема, в режимі відеоконференції.

Слідчий суддя Первомайського міськрайсуду 30.01.2014р. розглянув клопотання ст. слідчого про допит свідка П. слідчим суддею.

В клопотанні слідчий зазначив, що _._.201_р. ПУ. прийшов до будинку, де проживали його матір П. та її співмешканець – ПР., де вони спільно вживали спиртне. Між ПУ. та ПР. виникла сварка, в ході якої у ПУ. виник намір на умисне вбивство останнього. ПУ. рукою штовхнув ПР. в обличчя, від чого той впав на підлогу. Після цього ПУ. з метою позбавлення ПР. життя, умисно наніс ряд ударів ногою (взутою в черевик) по голові ПР., від яких настала смерть останнього. Потім ПУ. вкрив тіло ПР. старим одягом, наніс кілька ударів ногою по тулубу та покинув будинок.

 Під час досудового розслідування слідчим було допитано в якості свідка П., яка була очевидцем вчинення особливо тяжкого злочину. Водночас, було встановлено, що П. страждає на тяжке захворювання, з приводу якого перебуває на тривалому лікуванні в стаціонарі протитуберкульозного диспансерного відділення з діагнозом: активний туберкульоз легень. Даний факт підтверджується довідкою головного лікаря ЦМБЛ та протоколом допиту свідка Р., який безпосередньо здійснює лікування П..

Слідчим суддею клопотання задоволено, враховуючи захворювання свідка П. на тяжку хворобу (активний туберкульоз легенів), що становить небезпеку для життя і подальшого стану здоров’я свідка і може унеможливити в подальшому допит цього свідка в суді. При визначенні змісту поняття «тяжко хворий» слідчий суддя взяв до уваги «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», затвердженого Наказом МОЗ України № 133 від 19.07.1995р., відповідно до якого туберкульоз відноситься до особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Тобто, проаналізувавши наведений вище приклад, вбачається, що суддя ретельно дослідив матеріали, додані до клопотання, медичні документи, нормативно-правові акти, докладно розкривши поняття «виняткового випадку».

Натомість, деякі слідчі судді, задовольняючи клопотання прокурора про допит свідка в порядку ст. 225 КПК України, майже не мотивують прийняте рішення. 

Так, слідчий суддя Корабельного райсуду м. Миколаєва, 26.03.2013р. розглянув подання прокурора про допит свідка А. в порядку ст. 225 КПК України.

Слідчий мотивував своє клопотання тим, що в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, необхідно допитати свідка А, який виїжджає за межі України, допит якого під час судового розгляду буде неможливим.

Слідчий суддя задовольнив дане клопотання, пославшись на те, що виїзд свідка за межі України унеможливлює його допит при судовому розгляді справи. Мотивувальна частина даної ухвали не містить посилання на докази обставин, якими обгрутовано клопотання та висновків суду щодо винятковості випадку допиту свідка слідчим суддею. Наведене свідчить про спрощений підхід слідчого судді до вирішення зазначеного питання.

Крім того, по даній категорії клопотань судами першої інстанції були зазначені певні проблемні питання. Так, Врадіївським райсудом Миколаївської області зазначено наступне.

З огляду на те, що допит свідка та потерпілого зазвичай є основним джерелом інформації про подію вчиненого кримінального правопорушення, і про обставини, які передували його вчиненню, є вкрай важливим отримати якомога повнішу та достовірну інформацію саме від цього суб’єкта. Тому, проблемними питаннями, на думку слідчих суддів, є те, що не всі свідки, потерпілі похилого віку чи з вадами здоров’я, допитуються під час досудового розслідування, що призводить в подальшому до втрати доказів через неможливість допиту свідка, потерпілого в судовому засіданні в зв’язку з різким погіршенням стану їх здоров’я або смерті на момент розгляду справи в суді.

Наприклад, в провадженні Врадіївського райсуду Миколаївської області перебувала справа по обвинуваченню КУ., КР. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187  КК України. Під час досудового розслідування по вказаній справі не було заявлено клопотання про допит тяжко хворих потерпілих похилого віку на підставі ст. 225 КПК України, що призвело до втрати доказів по справі через загострення хвороби потерпілих Л., Р. та смерті потерпілого Я..

Практика слідчих суддів стосовно примусового залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи. Практика постановлення слідчими суддями ухвал про примусове відібрання зразків для експертизи.

Згідно ч. 3 ст. 242 КПК України, примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

З аналізу даної категорії клопотань вбачається, що за період 2013 – I півріччя 2014 років перебувало в провадженні місцевих судів Миколаївської області 15 клопотань даної категорії.

Підставами для задоволення клопотань про примусове відібрання зразків для експертизи згідно з ухвалами слідчих суддів були:

-  наявність висновків судово-медичних генетичних експертиз з приводу того, що генетичні ознаки слідів крові у змивах не збігаються між собою, та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупу і належить іншим невстановленим особам чоловічої генетичної статі;

-  необхідність призначення генетико-молекулярної експертизи для визначення наявності на масці та одязі, в яких був нападник, часточок тіла останнього;

-  виявлення на одязі потерпілої в ході експертних досліджень крові чоловіка, сперматозоїдів, і, як наслідок, необхідність порівняння зразків крові та слини злочинця зі зразками крові потерпілої.

Підставами для задоволення клопотань про примусове залучення особи для проведення психіатричної експертизи згідно з ухвалами слідчих суддів були:

-  неможливість в амбулаторних умовах провести диференційну діагностику психічного стану підозрюваного, у зв’язку з чим виникла необхідність його направлення на стаціонарну судово-психіатричну експертизу;

-  негативна характеристика підозрюваної за місцем проживання, її агресивна та неадекватна поведінка з односельчанами, відсутність у неї постійного місця проживання та роботи, джерела доходу, систематичні від’їзди з населеного пункту, що у разі зволікання з проведенням психіатричної експертизи може завадити закінченню досудового розслідування в розумні строки.

Підставою для відмови у задоволенні клопотань про примусове залучення особи для проведення психіатричної експертизи згідно з ухвалами слідчих суддів були:

-  відсутність доказів неадекватної поведінки підозрюваної, яка вчинила злочин невеликої тяжкості та не перебувала на обліку у лікаря-психіатра.

Так, Ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайсуду 19.03.2013р. розглянуто клопотання слідчого про здійснення примусового відбирання біологічних зразків, необхідних для проведення судово-медичної експертизи у підозрюваного С..

Слідчий обґрунтував своє клопотання наступним. _._.201_р. в м. В. в річці М. виявлено труп С., причинами смерті якого стали крововтрата внаслідок розриву селезінки при тупій травмі тулубу. _._.201_р. С. повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. По кримінальному провадженню проведена судово-медична генетична експертиза, згідно з висновком якої на деяких об’єктах, вилучених під час проведення обшуку за місцем проживання С., виявлені генетичні ознаки слідів крові, які збігаються між собою, та збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупу С. Крім того, за висновком судово-медичної генетичної експертизи, генетичні ознаки слідів крові у змивах не збігаються між собою, та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа С., належать двом різним невстановленим особам чоловічої генетичної статі. 

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого. В даному випадку дійсно існувала необхідність вжити заходи щодо встановлення належності зазначених біологічних слідів.

Підсумовуючи практику розгляду слідчими суддями клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, можна зробити висновок, що слідчі судді в цілому дотримуються вимог чинного законодавства.

Діяльність судів першої інстанції, в цілому, здійснювалась відповідно до конституційних засад судочинства і була спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави та підвищення ефективності функціонування суду.

Слідчими суддями проводиться перевірка відповідності клопотань вимогам КПК України, які мають містити: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання, з приєднанням до клопотання копій матеріалів на підтвердження цих обставин.

         Проблемних питань під час розгляду даної категорії клопотань у слідчих суддів майже не виникало. З інформації місцевих судів вбачається, що вкрай незначний обсяг скарг та клопотань наведених вище категорій та їх типовість в межах певної категорії, об’єктивно не дають підстав для більш детального аналізу правових питань, які виникають під час їх розгляду. 

Судді судової палати у кримінальних справах