Витяг з узагальнення «Судової практики постановлення вироків при розгляді кримінальних проваджень в апеляційному порядку в апеляційному суді Миколаївської області за 2013 рік та перше півріччя 2014 року»

Стадія апеляційного провадження займає центральне місце в загальній системі контрольних функцій кримінального процесу, оскільки має найбільше важелів та можливостей для виправлення помилок, допущених на попередніх стадіях кримінального судочинства. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу по суті, має можливість постановити вирок замість скасованого, якісно відмінний від вироку суду першої інстанції.

Перед судом апеляційної інстанції при перегляді ним кримінальної справи в порядку апеляційного провадження стоять такі завдання:

а)не допустити виконання незаконного, необґрунтованого та несправедливого вироку;

б)швидко виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та порушення;

в)забезпечити захист і реалізацію прав, законних інтересів учасників процесу;

г)сприяти однаковому розумінню та застосуванню законів судами першої інстанції1.

Як КПК України 1960 року, так і  КПК України, передбачають вичерпний перелік випадків постановлення апеляційним судом свого вироку.

Відповідно до ст. 378 КПК України 1960 року та ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.    

Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

У 2013 році апеляційним судом Миколаївської області всього розглянуто справ, матеріалів та проваджень -  1337.

переглянуто вироків за апеляціями – 785.

210 вироків по апеляціям скасовано, з них 65 вироків з постановленням нового вироку.

За КПК України 1960 року було розглянуто 591 кримінальну справу та матеріалів

534 справи розглянуто з  перевірки вироків за апеляціями,

З них – 155 вироків скасовано, з них –

30 вироків скасовано з постановленням нового вироку.

По КПК України 2012 року було розглянуто 746 матеріалів та проваджень.

З перевірки вироків за апеляціями було розглянуто 251 провадження,

З них – 55 вироків скасовано, з них –

35 вироків скасовано з постановленням нового вироку.

У першому півріччі 2014 року апеляційним судом Миколаївської області всього розглянуто справ, матеріалів та проваджень 600, з них переглянуто вироків за апеляціями – 328

83 вироків по апеляціям скасовано, з них 41 вирок скасований із постановленням нового вироку.

За КПК України 1960 року було розглянуто 67 кримінальних справ та матеріалів

57 справи розглянуто з  перевірки вироків за апеляціями, 

З них – 19 вироків скасовано, з них –

6 вироків скасовано з постановленням нового вироку.

По КПК України 2012 року було розглянуто 533 матеріалів та проваджень.

З перевірки вироків за апеляціями було розглянуто 271 провадження,

З них – 64 вироки скасовано, з них –

35 вироків скасовано з постановленням нового вироку.

Якщо порівняти показники скасованих вироків з постановленням нового вироку за перше півріччя 2013 року(34) та перше півріччя 2014 року(41) можна відмітити темп зростання на 20,6%.

Кількість скасованих вироків в розрізі місцевих судів Миколаївської області:

Арбузинський –             2

Березанський –              0

Баштанський –               2

Березнегуватський –      0

Братський –                    3

Врадіївський –               1

Вознесенський –            9

Веселинівський  -           0

Доманівський –              1

Єланецький –                 1

Жовтневий –                   6

Заводський -                  19

Казанківський –           0

Корабельний -              2

Кривоозерський –        0

Ленінський -                 11

Миколаївський –          5

 Новобузький –             2

Новоодеський –             2 

Очаківський –                3

Первомайський -           5

Снігурівський –            1

Центральний -              14

Южноукраїнський –     5

 Причини скасування вироків місцевих судів Миколаївської області:

Як показує дослідження матеріалів судової практики, найпоширенішою підставою постановлення судом апеляційної інстанції свого вироку є необхідність застосування більш суворого покарання ( п. 2 ч.1 ст. 378 КПК України 1960 року та п.2 ч.1 ст. 420 КПК України). Найчастіше це проявляється у збільшенні строку певного виду покарання, заміні одного виду покарання на інший вид – більш суворий (наприклад, обмеження волі на

позбавлення волі), призначенні додаткового покарання тощо. Як правило, у таких випадках апелянти не оспорюють доведеність вини та правильність кваліфікації дій засуджених (виправданих), а отже у суду апеляційної інстанції немає необхідності втручатися у доказову базу кримінальної справи.

 Так, за 2013 р. було скасовано 35 вироків із постановленням нового вироку з вказаних підстав, у першому півріччі 2014 року – 25 вироків.

.

Через незастосування закону, який підлягав застосуванню  скасовано ряд вироків з необхідністю застосування більш суворого покарання.

Вироком апеляційного суду Миколаївської області було скасовано вирок Центрального районного суду м. Миколаєва яким В. та К. визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого.3 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років, Г. за ч.3 ст. 187 КК України призначено 7 років позбавлення волі, Я. за ч.3 ст. 187, ст.. 263,70 КК України 8 років позбавлення. Апеляційним судом до основного покарання призначено додаткове покарання  у вигляді конфіскації майна всім засудженим, оскільки санкція ч.3ст. 187 КК України передбачає обов’язкове призначення  додаткового покарання., а суд першої інстанції помилково цього не зробив.

Вироком апеляційного суду Миколаївської області скасовано вирок Центрального районного суду м. Миколаєва яким Р. засуджено за ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 365 із застосуванням ст.. 69 КК України, ч.1 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах МВС на 3 роки та зі штрафом у розмірі 14 000 грн. Скасовуючи вирок суду першої інстанції апеляційний суд призначивши основне покарання вказав, що Р. на підставі ст.. 54 КК України необхідно й позбавити звання майора міліції, оскільки засуджений вчинив тяжкий злочин у сфері службової діяльності.

Крім того, вироком апеляційним судом Миколаївської області було скасовано вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області яким Б. засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.. 263 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки та звільнено на підставі ст..75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,  у зв’язку з тим, що суд першої інстанції без застосування ст.. 69 КК України призначив покарання засудженому нижче від найнижчої межі.

Так, при призначенні Б. покарання  у виді позбавлення волі на строк 2 роки, суд не врахував що санкція ч.1 ст. 263 КК України передбачає мінімальне покарання за дане кримінальне правопорушення 3 роки позбавлення волі. Апеляційним судом  призначено покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст..75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Також деякі судді судів першої інстанції при призначенні покарання засудженим порушували вимоги ст. 65,70,71,72 КК України.

Так, вироком апеляційного суду Миколаївської області було скасовано вирок Братського районного суду Миколаївської області, яким Б. засуджено за ч.1 ст. 185 КК України на 150 годин громадських робіт у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (ст..ст. 71,72 КК України). Так з матеріалів кримінального провадження було встановлено, що Б. був засуджений 19 жовтня 2012 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 296 на 2 роки обмеження волі , на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. В період відбування покарання за вказаним вироком Б. скоїв новий злочин за ч.1 ст. 185 КК України. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин,суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком, що судом першої інстанції не було зроблено. Вироком апеляційного суду Б. за ч.1 ст. 185 КК України призначено покарання у вигляді 150 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2012 року і остаточно призначено покарання із застосуванням ст.. 72 КК України – 2 роки 10 днів обмеження волі. 

Також вироком апеляційного суду Миколаївської області було скасовано у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області , яким Б. засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.;на підставі ст.. 71 КК України постановлено виконувати самостійно інший вирок Южноукраїнського суду, за який засуджений був звільнений умовно достроково на 1 рік 8 місяців 14 днів.

 З матеріалів справи було встановлено, за попереднім вироком  Б. звільнений умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 14 днів. Новий злочин Б. вчинив в період умовно-дострокового звільнення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.

Тобто, при вирішенні питання про самостійне виконання вироку Южноукраїнського міського суду м. Миколаєва від 18.02.2009 року, судом не враховані вимоги ч. 4 ст. 81 КК України, та не застосовані вимоги ст. 71 КК України. В п.26 постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов’язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються біль м’які види покарання.

При визначенні покарання за правилами ст.71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Всупереч цьому , суд, призначивши покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу фактично не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, яке зобов’язаний визначити лише у виді позбавлення волі, та з урахуванням вимог ч.3 ст.71 КК України.

Тому вироком апеляційного суду Б. засуджено за ч.1 ст. 125 КК України  до штрафу в розмірі 850 грн. На підставі ст.. 71 КК України за сукупністю вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.10.2012 р. та Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.02.2009 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців 14 днів та штрафу в розмірі 850 грн, із самостійним виконанням покаранням.

Апеляційним судом було скасовано ряд вироків у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону в частині застосування ст.. 69 КК України, а саме суди призначали надто м’які покарання, які не відповідали тяжкості вчиненого ними злочинів та особам засуджених.

Так судами не вірно було враховані  характеристики на осіб засуджених (розбіжності в характеристиках сусідів та дільничних інспекторів), фактів про наявність на утриманні обвинувачених  осіб батьків похилого віку,хоча матеріали справи містять дані про  фактичне утримання батьками обвинуваченого, в матеріалах справи були  відсутні дані про поганий стан здоров’я засудженого, що безпідставно враховано судом як обставину, яка пом’якшує покарання. Крім того, у вироку суди посилаючись на обставину, яка пом’якшує покарання – активна допомога у розкритті злочину, не вказуть в  чому полягала активна допомого  засудженого у розкриті злочину та про це й не свідчать матеріали справи.

Другою причиною скасування вироків з постановлення свого вироку  за кількістю скасованих вироків місцевих судів  Миколаївської області є– неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 4 ст. 378 КПК України 1960 року та ч. 4 ст. 420 КК України).

У 2013 році з такої причини скасовано12 вироків, у першому півріччі 2014 року – 10.

 Так, призначаючи покарання засудженим суди першої інстанції правильно визначали його вид та розмір з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Проте, рішення про звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підстав ст.. 75 КК України суди належним чином не обґрунтовували та не наводили обставин, з якими він пов’язав можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства. Тому апеляційний суд Миколаївської області скасовував вироки судів першої інстанції у зв’язку із неправильним звільненням обвинувачених від відбування покарання та ухвалював  нові вироки, якими було призначено реальне покарання.

Так, суд першої інстанції не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого С. злочину, який є тяжким (ч.1 ст. 185 КК України), а також дані про особу  обвинуваченого, який характеризується негативно і має декілька непогашених судимостей за вчинення аналогічних злочинів. Крім того, заподіяна ним шкода не відшкодовані жодних дій для її відшкодування він не вчиняв жодному з потерпілих. Крім того, з характеристик сільського голови Тімірязівської сільської ради С. за місцем реєстрації не проживає, займається бродяжництвом, що унеможливлює виконанням ним покладених судом обов’язків, передбачених п. п. 2,3,4  ч.1 ст.76 КК України.

9 вироків місцевих судів Миколаївської області були скасовані апеляційним судом Миколаївської області на підставі п. 3 ч.1 ст. 378 КПК України (1960 року) та п.3 ч.1 ст. 420 КПК України - у зв’язку із скасуванням необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції – 3 вироки у 2013 році, 6 вироків - за перше півріччя 2014 року.

Так, апеляційний суд повторно дослідивши обставини справи, приходив до висновку, що  судом 1-ї інстанції дослідженим по справі доказам дана не правильна оцінка, оскільки докази розглядалися не в їх сукупності, а відокремлено і розірвано один від одного, з вибірковим і розрізненим підходом. При винесенні виправдувального вироку суд приймав рішення на грунті однобічної, неповної та неправильної оцінки доказів, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 378 КПК України 1960 року та п.1ч.1 ст. 420 КПК України – необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення - за період 2013 року (1) та перше півріччя 2014 року (4) скасовано  5 вироків місцевих судів Миколаївської області .

Одним судом (Ленінський районний суд м. Миколаєва   дії підсудного помилково кваліфіковані тільки за однією статтею, хоча в постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого та обвинувальний висновок свідчать, що органами досудового слідства дії  обвинуваченого кваліфіковані за двома статтями кримінального закону.

Іншим судом (Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області неправильно прийнято рішення про виключення з обвинувачення  другого епізоду з обвинувачення.

Вироком Вознесенського районного суду Миколаївської області С. засуджено за ст.. 118 КК України до 3 років обмеження волі. Вирішено також питання по судовим витратам та цивільним позовам. Проте провівши судове слідство колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку що вирок суду в частині встановлення обставин скоєння злочину, юридичної кваліфікації та призначеного покарання підсудному С.  є невірним та підлягає скасуванню. Характер дій С., обставини злочину, фізичні дані С. потерпілого, спосіб, локалізація, чисельність та тяжкість нанесених тілесних ушкоджень С., приводять колегію суддів до переконання, що дії С. були спрямовані на навмисне вбивство потерпілого. Вироком апеляційного суду Миколаївської області  вказаний вирок скасовано та ностановлено новий , яким С. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі. 

Наведені приклади судової практики свідчать про те, що підставами для скасування вироків суду першої інстанції з ухваленням свого вироку загалом є сукупність порушень кримінального процесуального закону, допущених судами в ході судового слідства та при постановленні вироку. Ці порушення є наслідком помилок, що допускаються через неуважність та спрощений підхід до вивчення справ, а також до їх розгляду по суті.