УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики розгляду слідчими суддями місцевих судів Сумської області
скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів в порядку глави 26 КПК України та судової практики апеляційного суду з розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів у провадженнях даної категорії, постановлені у 2015 році.
1 Вступ
Частиною 2 статті 3 Конституції України проголошується , що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Тобто, особа, будь то громадянин України, громадянин іноземної держави чи особа без громадянства, мають гарантоване право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність того органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової чи службової особи в Україні, як такі, що на думку цієї особи порушують її права і свободи чи перешкоджають в їх здійсненні, у зв’язку з чим потребують правового захисту в суді.
На реалізацію передбачених ч.2 ст. 3, ст. 55 Конституції України гарантій главою 26 Кримінального процесуального кодексу України введено інститут оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування, з урахуванням специфіки кримінальної процесуальної діяльності, яка потребує особливої процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження.
За таких умов, скарга – це вчинене у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку звернення учасника кримінального провадження до суду з приводу порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з проханням про їх поновлення.
Предметом такої скарги можуть бути процесуальні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження на стадії досудового розслідування, якими можуть бути слідчий чи прокурор, уповноважені кримінальним процесуальним законом на прийняття таких процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій у конкретному кримінальному провадженні.
При цьому, на відміну від положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960р. новий КПК України передбачає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені в судовому порядку, а також чітко визначає перелік суб’єктів оскарження по кожному виду таких рішень, дій чи бездіяльності, що впорядковує і конкретизує порядок та підстави оскарження.
Так, ч.1 ст. 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та конкретних суб’єктів такого оскарження, а саме :
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кодексом строк – може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – може бути оскаржено потерпілим, його представником чи законним представником;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5) рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим – може бути оскаржено особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – може бути оскаржено особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – може бути оскаржено особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 Кодексу – може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
В той же час, ч.2 ст. 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-319 КПК України, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
В ході проведення узагальнення встановлено, що кількісні показники розгляду слідчими суддями місцевих судів області скарг в порядку вимог ст.ст. 303, 306 КПК України є такими:
2.Стан додержання законності при постановленні слідчими суддями ухвал про повернення скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора
Питання додержання законності при постановленні слідчим суддею рішення про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має значення в забезпеченні передбаченого кримінальним процесуальним законом принципу доступу особи до правосуддя.
Тому, кримінальним процесуальним кодексом України передбачено виключний перелік підстав повернення таких скарг особам, які їх подали.
Відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо:
- її подала особа, яка не має права подавати скаргу;
- скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
- скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.
Зокрема, згідно ч.1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Зазначена норма визначає особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлюється постановою. В такому випадку строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом із цим слід враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст. 116 КПК України , згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, – якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.
У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку.
Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
У 2015 році слідчими суддями місцевих судів області постановлено 131 ухвалу про повернення скарг, поданих з посиланням на ст. 303 КПК України в порядку оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора.
З них:
- на бездіяльність в частині невнесення відомостей про кримінальне
правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після
отримання заяви про кримінальне правопорушення, на неповернення
слідчим тимчасово вилученого майна, а також на нездійснення слідчим,
прокурором інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у
визначений КПК України строк - 76;
- на рішення слідчого про закриття кримінального провадження - 41;
- на рішення прокурора про закриття кримінального провадження - 4;
- на рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим - 1;
- на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора при застосуванні
заходів безпеки - 6;
- на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотань
про проведення слідчих дій - 3.
Основними причинами повернення скарги відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, а також мали місце постановлення незначної кількості ухвал про повернення скарг у зв’язку тим, що до місцевих судів зі скаргами зверталися особи, які не мали права подавати такі скарги чи зазначені скарги не підлягали розгляду в цьому суді.
Так, ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 06.07.2015 року повернуто скаргу Л., в якій особа, що подала скаргу, просила скасувати постанову слідчого СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 30.12.2013 року про закриття кримінального провадження. Таке рішення слідчим суддею було постановлено цілком обгрунтовано, оскільки доказово вбачалося, що дана скарга подана з порушенням 10-ти денного строку, передбаченого ч.1 ст. 304 КПК України і скаржником не порушувалося питання про поновлення строку оскарження рішення слідчого.
З аналогічних підстав постановлялися рішення слідчими суддями Ковпаківського районного суду міста Суми, Зарічного районного суду міста Суми, Білопільського, Кролевецького, Путивльського районних судів Сумської області.
Також, як приклад правомірно рішення можно навести постановлення слідчим суддею Путивльського районного суду Сумської області ухвали від 26 березня 2015 року про повернення громадянину Д. його скарги на постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Сумської області про закриття кримінального провадження за ознаками ч.2 ст.365 КК України. Вивчивши матеріали скарги слідчий суддя прийшов до висновку про повернення скарги з наступних підстав.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Зі змісту поданої скарги та доданих матеріалів вбачається, що 20.05.2013 року за скаргою громадянина Д. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень співробітниками Буринського РВ УМВС України в Сумській області.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводилося слідчим прокуратури Сумської області.
Виходячи з вищезазначеного, скарга громадянина Д. не підлягала розгляду в Путивльському районному суді Сумської області, а тому цілком правомірно була повернута скаржнику.
Разом з тим, слідчими суддями місцевих судів у 2015 році було допущено досить багато помилок при прийнятті рішень про повернення скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів і внаслідок цих помилок були порушені права громадян на доступ до правосуддя.
При цьому такі помилки допускалися в основному через неуважність і поверховість вивчення слідчими суддями розподілених їм скарг, про що свідчить практика апеляційного суду в частині розгляду у 2015 році апеляційних скарг на постановлені слідчими суддями ухвали зазначеної категорії.
Так, у 2015 році до Апеляційного суду Сумської області було оскаржено 19 ухвал слідчих суддів місцевих судів про повернення поданих з посиланням на ст. 303 КПК України скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів.
За результатами апеляційного розгляду було задоволено 16 апеляційних скарг.
Основними помилками, які допустили слідчі судді при постановленні оскаржених ухвал, були :
- необгрунтоване визнання факту порушення скаржником передбаченого ч.1 ст.304 КПК України строку на подачу скарги ( такі ухвали постановляли слідчі судді Білопільського, Буринського, Кролевецького, Сумського районних судів, Ковпаківського і Зарічного районних судів міста Суми, Конотопського міськрайонного суду ) ;
-помилкові висновки про подання скарги особою, як такою, що не мала права подавати скаргу ( такі ухвали постановляли слідчі судді Глухівського і Конотопського міськрайонних судів ).
Так, наприклад мало місце постановлення слідчими суддями ухвал про повернення скарг з мотивів недоведення скаржником достатніми доказами зазначених у скарзі відомостей про дату одержання оскаржуваного рішення слідчого чи прокурора в умовах, коли згідно вимог п.3 ч.2 ст. 304 КПК України таке рішення слідчий суддя мав постановляти не на припущеннях факту пропуску скаржником календарного строку на оскарження, а лише за наявності доказів про подання скарги після закінчення передбаченого частиною першою вказаної статті 10-денного строку з дня одержання копії постанови.
Так, громадянин В. 03 листопада 2015 року звернувся до Білопільського районного суду Сумської області зі скаргою на постанову старшого слідчого СВ УМВС України в Сумській області про закриття кримінального провадження за №12015200130000413 від 17.07.2015 року за фактом крадіжки майна ( справа №573/2414/15-к провадження №1-кс/573/323/15). У своїй скарзі В. вказав, що копію оскаржуваної постанови від 31 липня 2015 року він фактично отримав 28 жовтня 2015 року. Ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 06 листопада 2015 року скарга повернута скаржнику з посиланням на ч. 1 ст. 304 КПК України та мотивацією такого рішення тим, що жодних належних і допустимих доказів на підтвердження доводів щодо дати отримання копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження скаржником не наведено і питання про поновлення строку для подання скарги на рішення слідчого не порушено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, 16 листопада 2015 року скаржник В. подав апеляційну скаргу, до якої додав копію оскаржуваної постанови з розпискою про її одержання В. 28 жовтня 2015 року.
19 листопада 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області ухвала слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 06 листопада 2015 року була скасована, оскільки слідчий суддя при її постановленні не дав оцінки викладеним у скарзі доводам В., не з’ясував, коли саме було вручено копію оскаржуваної постанови скаржнику і чи пропущений останнім у такому разі строк на оскарження постанови слідчого.
Таким чином, в умовах, коли строк оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження обчислюється з дня отримання особою копії цієї постанови, слідчим суддею залишено не з’ясованим питання початку строку оскарження рішення слідчого, внаслідок чого було порушено право В. на доступ до правосуддя.
Показовим прикладом постановлення незаконної ухвали через елементарну неуважність слідчого судді є провадження за апеляційною скаргою громадянки П. на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми від 14 квітня 2015 року про повернення скарги П. на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вирішуючи питання про повернення скарги, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга подана поза межами десятиденного строку, встановленого ч.1 ст. 304 КПК України, за умов, коли скаржницею не порушено питання про поновлення пропущеного строку. Проте, такий висновок слідчого судді був помилковим.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор повинен внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин після подання відповідної заяви чи повідомлення про таке правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що заява, про яку йдеться за змістом скарги П., була подана нею 02 квітня 2015 року, а 14 квітня 2015 року П. звернулася до Зарічного районного суду міста Суми зі скаргою щодо бездіяльності службової особи прокуратури Сумської області в частині невнесення відомостей її заяви про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ст. 115 КПК України, при обчисленні строку днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, а якщо закінчення строку, який обчислюється днями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний робочий день.
На підставі ст. 67, ст. 73 Кодексу законів про працю України в державі день 12 квітня 2015 року був святковим днем, а 13 квітня 2015 року – вихідним днем.
З наведеного вбачається, що скарга П. була подана до суду першої інстанції у передбачений законом строк, а тому рішення слідчого судді про повернення цієї скарги було незаконне, у зв’язку з чим скасоване судом апеляційної інстанції.
Також, показовим прикладом постановлення помилкового рішення є ухвала слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2015 року про повернення заявнику Ц. його скарги на невнесення відомостей поданої ним заяви про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначена ухвала слідчого судді мотивувалася посиланням на те, що скарга подана особою, яка не має права її подавати, оскільки Ц. не додав до скарги довіреності установи банку, як заявника. Колегією суддів апеляційного суду об’єктивно встановлено, що зазначена мотивація ухвали прямо суперечить вимогам п.1 ч.1 ст.303 КПК України, якою передбачено право заявника на звернення з такою скаргою, а той факт, що Ц. має статус такого заявника, об’єктивно вбачається зі змісту доданої до скарги копії особисто складеної, підписаної і поданої ним заяви від 04 листопада 2015 року про злочин, яка адресована начальнику Конотопського МВ УМВС України в Сумській області.
При цьому, зазначення за змістом заяви, що про вчинення вказаних у ній відомостей про злочини, передбачені ст.ст. 367 і 382 КК України, Ц. стало відомо в ході надання ним ПАТ «Універсал Банк» правової допомоги, не є підставою вважати, що заявником являється вищевказана установа банку, а правомірність звернення Ц. з такою заявою про злочин не обумовлюється наявністю чи відсутністю у заявника довіреності банку.
3.Стан додержання слідчими суддями вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвал про відмову у відкритті провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Вказаний перелік є вичерпний.
Частиною 4 ст. 304 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У зазначених вище випадках копія ухвали про відмову у відкритті провадження разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надсилається особі, яка подала таку скаргу.
За результатами узагальнення вбачається, що в подавляючій більшості випадків постановлення слідчими суддями місцевих судів області у 2015 році ухвал про відмову у відкритті провадження за поданими з посиланням на ст. 303 КПК України скаргами стосувалися оскарження рішень слідчих чи прокурорів в частині невчинення процесуальних дій, які скаржники вважали необхідними, чи прийняття рішень, якими було відмовлено скаржникам у задоволенні їх клопотань.
Всього слідчими суддями місцевих судів області у 2015 році постановлено 87 ухвал про відмову у відкритті проваджень за скаргами, поданими з посиланням на ст. 303 КПК України.
В більшості такі ухвали постановлені відповідно до вимог ч.4 ст. 304 КПК України, належно обгрунтовані і вмотивовані.
Як приклад законності рішення зазначеної категорії можно привести ухвалу слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2015 року про відмову у відкритті провадження за скаргою представника Страхової компанії VERSICHERUNG ( Федеративна Республіка Німеччина ) на рішення слідчого у кримінальному провадженні, яким було відмовлено у наданні скаржнику дозволу на вивезення за межі України транспортного засобу, який є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею цілком правомірно було з’ясовано, що згідно з чинним КПК України до обов'язку слідчого не входить надання таких дозволів, а рішення слідчого, що полягає у відмові в наданні дозволу на перетин кордону транспортним засобом – речовим доказом у кримінальному провадженні не є відмовою в задоволенні клопотання про проведення слідчих ( розшукових ) дій, а тому з огляду на вимоги п.7 ч.1 ст. 303 КПК України не може бути предметом оскарження на стадії досудового розслідування.
Іншим прикладом правомірної відмови слідчим суддею у відкритті провадження за скаргою, поданою з посиланням на ст. 303 КПК України, є ухвала слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми від 02 вересня 2015 року про відмову у відкритті провадження за скаргою Н. на бездіяльність першого заступника прокурора Сумської області.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений Н. звернувся у липні 2015 року до Генерального прокурора України зі скаргою на предмет проведення перевірки правомірності дій керівництва Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області і службових осіб прокуратури Сумської області за фактом переведення його до Роменської виправної колонії №56. Оскільки вказане звернення засудженого Н. не містило відомостей про вчинення злочину, то воно було спрямоване для розгляду до прокуратури Сумської області. За наслідками розгляду першим заступником прокурора області 12 серпня 2015 року була надана Н. відповідь про відсутність підстав для прокурорського реагування за вказаними у зверненні фактами.
За таких обставин засуджений Н. оскаржив до суду бездіяльність прокурора, оскарження якої не передбачено жодним з пунктів ч.1 ст. 303 КПК України.
Також у 2015 році правомірно, обгрунтовано і вмотивовано постановлялися ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргами в порядку ст. 303 КПК України слідчими суддями Ковпаківського , Зарічного районних судів міста Суми, Охтирського, Роменського міськрайонних судів, Кролевецького, Путивльського , Торостянецького, Краснопільського районних судів.
Разом з тим, деякими слідчими суддями місцевих судів протягом підданого узагальненню періоду були допущені грубі помилки при постановленні ухвал про відмову у відкритті провадження за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчих чи прокурорів.
За результатами апеляційного розгляду в 10 з 17 проваджень у 2015 році ухвали слідчих суддів місцевих судів про відмову у відкритті проваджень за поданими в порядку ст.303 КПК України скаргами були скасовані як необгрунтовані на законі.
Так, наприклад, слідчим суддею Зарічного районного суду міста Суми 24 лютого 2015 року було постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження за скаргою громадянина Ч. на бездіяльність прокурора, яка полягала у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей заяви скаржника про кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, заявником може бути оскаржена в судовому порядку бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Тому, вищевказана ухвала слідчого судді була постановлена з грубим порушенням вимог ч.4 ст. 304 КПК України.
За результатами узагальнення вбачається, що допущення слідчими суддями місцевих судів помилок при постановленні ухвал про відмову у відкритті провадження за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів у 2015 році мали місце також як і при постановленні ухвал про повернення скарг не через невизначеність чи суперечливість вимог кримінального процесуального закону, а через елементарну неуважність слідчих суддів та поверхове вивчення ними матеріалів поданих скарг.
4.Аналізсудових рішень за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування
Згідно статистичної звітності ТУ ДСА в Сумській області, протягом 2015 року у провадженні слідчих суддів районних , міськрайонних судів області перебувало 1377 скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях. З них було постановлено рішення по 1334 скаргах.
Зокрема, за предметом оскарження:
____________________________________________________________________
Предмет оскарження всього скарг розглянуто задоволено
у провадженні скарг скарг
____________________________________________________________________
- Бездіяльність слідчого, прокурора 835 810 281
- Рішення про зупинення досудового
розслідування 3 3 1
- Рішення слідчого про закриття
кримінального провадження 386 371 224
- Рішення прокурора про закриття
кримінального провадження 25 25 13
- Рішення слідчого, прокурора про
відмову у визнанні потерпілим 18 17 6
- Рішення, дії чи бездіяльність слід-
чого, прокурора при застосуванні
заходів безпеки 9 9 6
- Рішення слідчого, прокурора про
відмову в задоволенні клопотання
про проведення слідчих дій 68 66 27
- Інші скарги 33 33 5
___________________________________________________________________________
Аналіз відповідної судової статистики свідчить, що найчисельнішою категорією скарг є саме скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Частиною 1 статті 214 КПК України встановлено обов’язок слідчого, прокурора невідкладно, протягом 24 годин з моменту надходження заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення та розпочати розслідування.
Вимоги ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв’язку з вимогами ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину, мають бути критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тобто, відомості поданої заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за умов, якщо викладені за їх змістом обставини мають дані про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, а не тільки з підстав того, що подане звернення іменується заявою про злочин.
Разом з тим, є недопустимими випадки, коли після надходження заяви про злочин, навіть якщо в ній є посилання на конкретні склади злочинів та статті Кримінального кодексу, ця заява розглядається в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Тому, відповідно до ст.24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження в порядку, передбаченому цим Кодексом процесуальних рішень, дій, бездіяльності прокурора чи слідчого.
Особливо позитивним для громадян є положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яке визначає право заявника, потерпілого (його представника чи законного представника) подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, що полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення.
Такі скарги можуть бути подані протягом 10 днів з моменту настання бездіяльності, тобто – з моменту закінчення 24 годин після подачі ( надходження ) заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення .
Скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розглядаються слідчим суддею місцевого суд, у межах юрисдикції якого знаходиться орган, слідчий чи прокурор якого допустився такої бездіяльності.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, за результатами розгляду зазначеної скарги на бездіяльність слідчого, прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, якою або зобов’язує слідчого, прокурора вчинити дію по внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, якщо скарга є обгрунтованою, або відмовляє у задоволенні скарги, якщо вона безпідставна. При цьому, згідно ч.3 ст. 307 КПК України, постановлена слідчим суддею ухвала оскарженню не підлягає.
Тому, саме від стану дотримання слідчим суддею суду першої інстанції законності при розгляді і вирішенні по суті скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, залежить повнота забезпечення права особи, яка оскаржує таку бездіяльність, на доступ до правосуддя, тобто – гарантій права на справедливий розгляд, вирішення справи в розумні строки, неупереджено та на підставі закону.
Приклади задоволення скарг:
Білопільський районний суд
-Ухвалою слідчого судді від 22 травня 2015 року задоволено скаргу т.в.о. військового комісара Білопільського районного військового комісаріату майора на бездіяльність посадових осіб Білопільського РВ УМВС України в Сумській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №573/1107/15-к провадження №1-кс/121/15).Як убачалося з матеріалів провадження, 30 квітня 2015 року скаржник звернувся до районного відділу міліції із заявою щодо наявності в діях К. ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, тобто ухилення від призову за мобілізацією. Однак, відомості про вказане кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були і відповідні слідчі дії не проводились. Судом встановлено, що заява т.в.о. військового комісара Білопільського районного військового комісаріату за фактом ухилення від призову за мобілізацією громадянином К. відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України щодо короткого викладення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги.
-Ухвалою слідчого судді задоволено скаргу Громадської організації «Сумське слобідське об’єднання» за підписом Голови Ради Гец І.В. на бездіяльність начальника слідчого відділу Білопільського РВ УМВС України в Сумській області по невнесенню відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР та зобов’язання внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР (справа №573/595/15-к провадження №1-кс/573/59/15 ). Так, з ухвали вбачається, що 18 березня 2015 року листом за вих. №59/03 Громадська організація «Сумське слобідське об’єднання» звернулася на ім’я начальника слідчого відділу Білопільського РВ УМВС України в Сумській області в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України із заявою, якою просила розпочати кримінальне провадженні за ознаками скоєння службовими особами Білопільської міської ради, Гуринівської сільської ради Білопільського району Сумської області, Іскрисківщинської сільської ради Білопільського району Сумської області, Рижівської сільської ради Білопільського району Сумської області та ПАТ «Сумигаз» злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, шляхом складання у жовтні 2009 року маючих юридичне значення завідомо неправдивих документів - актів про передачу частин Підвідного газопроводу АГРС м. Білопілля- ГРП с. Рижівка на баланс ПАТ «Сумигаз». У тексті зазначеної заяви були викладені обставини та факти, які, на думку заявника, свідчили про ознаки скоєння злочину та додано копії документів, які були необхідні слідчому для прийняття процесуального рішення по заяві. Вказана заява була прийнята відповідальною посадовою особою Білопільського РВ УМВС України в Сумській області 18.03.2015 року, що підтверджується талоном-повідомленням №197, реєстр за ЖЄО №807, проте, відомості не були внесені до ЄРДР, що, на думку суду не відповідає вимогам ч. 1 ст. 214 КПК України та Положенню про Єдиний реєстр досудових розслідувань. А отже, суд прийшов до висновку про задоволення скарги.
Глухівський міськрайонний суд
Ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайсуду від 01 вересня 2015 року задоволено скаргу Президента Глухівської міської громадської організації «Спортивний клуб «Ринг+Татамі» на бездіяльність органу досудового розслідування щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою на ім'я начальника Глухівського МВ УМВС від 23 липня 2015 року та зобов’язано вчинити певну дію в частині внесення відомостей про кримінальне правопорушення. В ході розгляду скарги було виявлено, що фактична об'єктивна перевірка зазначеної заяви М. не проводилась, а висновок про результати розгляду заяви не містить в собі будь - якого правового обґрунтування щодо відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Середина-Будський районний суд
04.09.2015 року до С-Будського райсуду надійшла скарга Ш. в якій скаржниця просила зобов’язати уповноважену особу С-Будського РВ УМВС України в Сумській області ( першого заступника начальника РВ - начальника СВ С-Будського РВ УМВС України в Сумській області ) відповідно до вимог ст. 214 КПК України внести до ЄРДР відомості, викладені у заяві Ш. від 25.08.2015 року про вчинене невстановленими особами кримінальне правопорушення, передбачене ст.289 КК України.
14.09.2015 року скарга Ш. задоволена, так як у даному випадку мала місце бездіяльність, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою Ш., в якої були підстави вважати, що її автомобілем незаконно заволоділи. При прийнятті рішення слідчий суддя керувався ч.4 ст. 214 КПК України, якою передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення і відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Краснопільський районний суд
-Ухвалою слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області (справа № 578/287/15-к , провадження № 1-кп/578/17/15 ) від 21 квітня 2015 року задоволено скаргуПП «ФеніксАгро» на бездіяльність слідчого, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зобов'язано начальника СВ Краснопільського РВ УМВС України у Сумській області заберпечити внесення у встановленому порядку відомостей слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора ПП "Фенікс Агро" Б., що надійшла до Краснопільського РВ УМВС України у Сумській області 19 січня 2015 року.
Слідчим суддею встановлено, що ПП "Фенікс Агро" 09 січня 2015 року на адресу Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області подало заяву про злочин, у якій було повідомлено про вчинення крадіжки належного підприємству товару - 41 тони зерна на суму вартості 110 000 грн. Звернення було зареєстроване в ЖЕО, розглянуто і підстав для порушення кримінального провадження, а саме внесення до ЄРДР не вбачалось, прийнято рішення про списання матеріалів до справи, а копії матеріалів направити до Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області для подальшої перевірки та встановлення місцезнаходження автомобіля. З урахуванням викладених фактичних обставин справи та норм права, встановлено, що відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діяннях особи складу кримінального правопорушення є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до ст.284 КПК України, що встановлюються виключно після внесення відповідних відомостей до ЄРДР за заявою особи про вчинення кримінального правопорушення або отримання відомостей про кримінальне правопорушення з інших джерел, визначених ст. 214 КПК України, а тому невнесення до ЄРДР відомостей за повідомленням скаржника є незаконним.
-Ухвалою слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області (№ 578/373/15-к провадження № 1-кп/578/59/15) від 24 квітня 2015 року задоволена скарга К. на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Зобов'язано слідчий відділ Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою К, про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст.382 КК України. Відповідно до поданих в суд матеріалів, співробітники Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області не виконали вимоги ст. 214 ч. 1 КПК України щодо внесення до ЄРДР повідомлення про скоєння злочину посадовими особами-засновниками ПТ "ХН-Ломбард" Баранова С.О. і Компанія", передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України - щодо невиконання судового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.01.2015 року про стягнення грошових коштів та судових витрат. Відповідальним працівником, передбаченим ст.214 КПК України, вимоги КПК виконані не були, чим було порушено право заявниці на правовий захист, оскільки її повідомлення не перевірялось у передбаченому законом порядку, що і стало причиною звернення скаржника до суду.
Приклади відмови в задоволенні скарг:
Ковпаківський районний суд м. Суми
1) Ухвалою слідчого судді від 10.12.2015 року (Справа № 592/11348/15-к) відмовлено в задоволенні скарги громадської організації на бездіяльність начальника слідчого відділу Сумського відділу поліції (м.Суми) Н. по невнесенню відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою організації від 30.11.2015 року про вчинення заступником начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області М. та начальником Управління Держпраці у Сумській області С., як керівниками відповідних суб'єктів забезпечення громадської безпеки злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
Мотиви ухвали слідчого судді зводяться до того, що системний аналіз положень ст.ст.214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинні містити достатні дані про наявність ознак кримінального діяння, і що в заяві до правоохоронного органу так і в скарзі до суду скаржником не вказані час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину у виді наслідків, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
2) Ухвалою слідчого судді від 22.06.2015 року (Справа № 591/3455/15-к) відмовлено в задоволенні скарги Ч. на бездіяльність прокуратури Сумської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Ч. від 15.05.2015 року.
Висновки ухвали слідчого судді зводяться до того, що по суті заяви вбачається, що Ч. просить внести відомості про вчинення суддею Зарічного районного суду м. Суми кримінального правопорушення внаслідок ухвалення процесуального рішення, з яким заявник не згоден.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважав, що скарга є необґрунтованою, тому відмовив у задоволенні скарги, посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схиляти їх до винесення неправосудного рішення та на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року, де вказується, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким рішенням суду.
Білопільський районний суд
1) 26 травня 2015 року громадянка П. звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області К. та прокурора Білопільського району Сумської області щодо невнесення відомостей її заяви про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що 30 квітня 2015 року вона звернулася до прокурора Білопільського району із заявою про порушення кримінального провадження відносно працівників Білопільської філії ПАТ «Сумиобленерго» Н. і П. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 366, 358 КК України. Вказану заяву прокурор спрямував до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області з посиланням на Закон України «Про звернення громадян». 26 травня 2015 року вона дізналась, що її заява не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань як того вимагає стаття 214 КПК України. Вважаючи, що в діях працівників Білопільської філії ПАТ «Сумиобленерго» вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 366, 358 КК України, П. просила визнати дії старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області К. і прокурора Білопільського району неправомірними та зобов’язати останніх внести відомості про кримінальне правопорушення за її заявою від 30 квітня 2015 року до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді від 28 травня 2015 року у задоволенні скарги відмовлено з мотивів того, що доводи П. стосовно невнесення працівниками Білопільської філії ПАТ «Сумиобленерго» до бланку акту ПКЕЕ №070041 від 12 серпня 2014 року відомостей про опломбування електролічильника, були предметом судового розгляду, але не знайшли свого підтвердження. Вказане вище рішення суду першої інстанції залишене без змін Господарським апеляційним судом Харківської області, набрало законної сили і у відповідності з ч. 5 ст. 124 Конституції України є обов’язковим для виконання. У зв’язку з викладеним, слідчий суддя погодився з думкою прокурора, що правовідносини, які виникли між П. та співробітниками Білопільської філії ПАТ «Сумиобленерго», регулюються нормами ГК України та прийшов до висновку про правомірність дій старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області Коваленка В.М. та прокурора Білопільського району Сумської області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою П.
Путивльський районний суд
1) У справі за № 584/16/15-к ухвалою слідчого судді від 15.01.2015 року у задоволенні скарги громадянки Г. на бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було відмовлено.
Скаргу Г. обґрунтовувала тим, що нею 28.11.2014 року поштою до Глухівської міжрайонної прокуратури була направлена заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 КК України, в якій було зазначено про те, що 01.09.2014 року слідчий СВ Глухівського МВ УМВС України в Сумській області Ч. при виконанні своїх службових обов’язків, достовірно знаючи, що було вчинено незаконне проникнення до службового кабінету судді, допустив службову недбалість, а саме - не вжив заходів для огляду місця вчинення злочину та фіксації його слідів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що оскільки у заяві Г. від 28.11.2014 року порушено питання про вчинення злочину слідчим міліції, тобто працівником правоохоронного органу, розгляд цієї заяви відноситься до компетенції слідчого відділу прокуратури Сумської області, а Глухівський міжрайонний прокурор не має повноважень на внесення таких відомостей у ЄРДР, тому суд слідчий суддя прийняв рішення відмовити Г. у задоволенні скарги за необґрунтованістю.
2) У справі за № 584/1255/15-к, ухвалою слідчого судді від 03.12.2015 року відмовлено в задоволені скарги громадянина Ш. на бездіяльність Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
До такого висновку слідчий суддя дійшов з мотивів того, що заява Ш. не містить жодних даних про вчинення злочину, оскільки з її змісту вбачалося, що в ній відсутні відомості щодо обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Глухівський міськрайонний суд
1) Так, ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду від 10 квітня 2015 року залишено без задоволення скаргу ТОВ «ЛАКІ ЛЕНД» на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні від 17 березня 2015 року щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Відмовляючи в задоволенні даної скарги, слідчий суддя виходив з того, що у володільця майна під час проведення обшуку вилучено майно, яке не є тимчасово вилученим майном, оскільки слідчому прямо надано дозвіл відповідною ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду на обшук від 06 березня 2015 року.
2) Ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду від 16 січня 1015 року відмовлено в задоволенні скарги П. на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна-автомобіля. Мотивуючи таке рішення тим, що вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а питання про долю речового доказу може бути вирішено під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Роменський міськрайонний суд
1) Ухвалою слідчого судді від 21.10.2015 року відмовлено в задоволенні скарги З. на бездіяльність Роменського міжрайонного прокурора.
Громадянин З. звернувся до суду з вказаною скаргою мотивуючи тим, що 15 жовтня 2015 р. до Роменського міжрайонного прокурора він подав заяву про вчинення кримінального правопорушення працівниками Лохвицького РВ УМВС України в Полтавській області за ст. ст. 365, 396 КК України і що в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР прокурором внесені не були. Однак, в чому полягають ознаки стаду кримінального правопорушення - перевищення службових повноважень та приховування злочину вказаними особами Зуб Ю.И в цій заяві не зазначив.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що заява З. з огляду на її зміст в умовах незазначення в ній в чому саме полягають ознаки складу кримінального правопорушення, не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і не підлягає задоволенню (Справа № 585/3145/15-к, провадження №1-кс/585/418/15).
2) Ухвалою слідчого судді від 17.11.2015 року відмовлено в задоволенні скарги К. на висновок дільничного інспектора міліції Роменського МВ УМВС України в Сумській області про результати розгляду заяви К від 01 листопада 2015 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України.
Ухвалюючи відповідне рішення слідчий суддя керувався ч. 1 статті 303 КПК України щодо вичерпного переліку випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, серед якого висновок дільничного інспектора не передбачений.
Тростянецький районний суд
1) При перевірці підстав невнесення відомостей до ЄРДР у справі № 5 8 8/1822/15-к слідчим суддею було встановлено, що особа, яка подала скаргу, звернулася до Тростянецького відділення поліції ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, особою 1, а саме щодо надання останньою неправдивих свідчень в суді під час судового розгляду кримінального провадження по його (особи, яка подала скаргу) обвинуваченню.
Слідчий суддя дослідивши обставини справи, зокрема висновок інспектора Тростянецького відділення поліції ГУ НП в Сумській області щодо розгляду вищезазначеної заяви про злочин, дійшов висновку, щодо відсутності підстав для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, оскільки кримінальне провадження відносно особи, яка подала скаргу на час розгляду скарги ще перебувало на розгляді в Тростянецькому районному суді Сумської області, внаслідок чого не можливо встановити правдиві чи неправдиві свідчення були надані особою, яка є свідком у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя фактично констатував передчасність звернення особи із заявою про злочин.
2)Під час розгляду справи № 591/4638/15-к слідчим суддею було встановлено, що особа, яка подала скаргу, неодноразово зверталась до прокуратури Сумської області із заявами, у яких повідомляла про вчинення кримінальних правопорушень, які полягали в ухваленні суддями першої та апеляційної інстанцій неправосудних рішень. За наслідками розгляду цих заяв заступником начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області заявнику листами було повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Перевіряючи у вказаній справі підстави невнесення відомостей до ЄРДР та постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги слідчий суддя дійшов висновку, що, такі дії прокурора ґрунтуються на діючому законодавстві, оскільки заявником у своїх заявах про скоєння кримінальних правопорушень суддями не було наведено достатніх відомостей про скоєння особами відповідних кримінальних правопорушень. При цьому слідчий суддя вказав на те, що згідно положень ст. 214 КПК України, які перебувають у взаємозв'язку з ч.І ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому тільки фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, є критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Великописарівський районний суд
Ухвалою слідчого судді від 14.09.2015 року в судовому провадженні за №575/900/15-к відмовлено у задоволенні скарги громадянина М. на бездіяльність старшого лейтенанта міліції Г. за фактом невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Підставою відмови є те, що особа, бездіяльність якої оскаржується, не є суб’єктом, рішення, дії чи бездіяльність якого, зокрема, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, можуть бути оскаржені.
Оскільки , відповідно до вимог ч.1 ст. 309 КПК України, ухвали слідчих суддів судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань апеляційному і касаційному оскарженню не підлягають, то такі рішення набирають законної сили після їх проголошення і підлягають виконанню, а аналіз їх законності за таких обставин є юридично не коректним.
Разом з цим, враховуючи те, що ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги заявника на бездіяльність слідчого, прокурора в частині невнесення відомостей заяви про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань у випадку постановлення слідчим суддею помилкового рішення фактично закриває шлях для досудового розслідування і оцінки за фактами реально вчиненого злочину.
Тому, вбачається неправильною заборона чинним КПК України права особи на апеляційне і касаційне оскарження рішень про відмову у задоволенні скарг, яке б за наявності відповідної норми кримінального процесуального закону надало можливість, зокрема суду апеляційної інстанції виправити помилки слідчих суддів і тим самим захистити права заявників, в тому числі і тих, які потерпіли від злочину.
А те, що такі помилки слідчих суддів можуть мати місце, свідчать і деякі з вищенаведених прикладів постановлення слідчими суддями ухвал за результатами розгляду скарг.
5. Проблемні питання, які виникали у слідчих суддів при розгляді скарг на окремі рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях.
Незважаючи на досить чітке викладення положень глави 26 КПК України щодо умов і порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, судова практика розгляду слідчими суддями місцевих судів області у 2015 році скарг зазначеної категорії показує існування проблемних питань, які непоодиноко породжують неоднозначність підстав вирішення тієї чи іншої скарги.
Так, мають місце проблемні питання, пов’язані з визначенням належності суб’єкта, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується.
Стаття 303 КПК України передбачає, що предметом оскарження під час досудового розслідування можуть бути рішення, дія чи бездіяльність прокурора. Пунктом 15 частини 1 статті 3 КПК України визначено вичерпний перелік посадових осіб прокуратури, які є прокурорами у кримінальному провадженні.
В той же час, з огляду на вимоги ст. 303 КПК України, прокуратура, як юридична особа, не може бути суб’єктом, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути оскаржені в порядку глави 26 КПК України.
На практиці ж у 2015 році на адресу місцевих судів області досить часто надходили скарги з посиланням на ст. 303 КПК України про оскарження бездіяльності прокуратури області чи прокуратури району щодо невнесення до ЄРДР відомостей поданої заяви про злочин.
За результатами узагальнення вбачається, що такі скарги приймалися до провадження, за ними відкривалися провадження і проводився розгляд по суті, в процесі якого з’ясовувалося питання про те, бездіяльність якого саме прокурора оскаржуються.
Враховуючи невизначеність кримінального процесуального закону з цього проблемного питання, вищезазначену практику слідчих суддів слід визнати правильною. Оскільки вона спрямована на забезпечення передбаченого ст. 7 КПК України принципу доступу особи до правосуддя.
В той же час, є досить проблемним питання неодинаковості судової практики слідчих суддів в частині вирішення скарг на бездіяльність посадових осіб органів внутрішніх справ, які не обіймають посад слідчих.
Так, у 2015 році досить значна кількість поданих до місцевих судів області скарг на бездіяльність в частині невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей заяв і повідомлень про злочини стосувалася не слідчих чи прокурорів, а начальників та оперативних працівників районних відділів міліції ( поліції ).
Зокрема, доводи зазначених скарг зводилися до того, що особа подала на ім’я начальника органу внутрішніх справ заяву про злочин, але відомості цієї заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були, у зв’язку з чим заявник вважає, що його права порушені, а тому звернувся в порядку вимог ст. 303 КПК України до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з судової практики, у 2015 році частина таких скарг була прийнята слідчими суддями до провадження, розглянута по суті з постановленням рішення, а щодо частини таких скарг слідчі судді постановляти ухвали про повернення скарги.
Необхідно визнати, що дійсно ч.1 ст. 303 КПК України передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності виключно слідчого чи прокурора і не передбачено право такого оскарження рішень, дій чи бездіяльності інших посадових чи службових осіб на досудовому провадженні.
В той же час, такі обставини оскарження не підпадають під жодну з визначених статтею 304 КПК України підстав для повернення скарги чи відмови у відкритті провадження за скаргою.
Такі умови призводять до того, що яке б рішення за вищевказаних обставин не постановив слідчий суддя, воно фактично або ж порушуватиме право особи на доступ до правосуддя і судовий захист внаслідок повернення скарги, або ж слідчий суддя вимушений відмовити у задоволенні скарги з мотивів оскарження бездіяльності особи , яка фактично не є суб»єктом бездіяльності, оскарження якої передбачено ч.1 ст. 303 КПК України, або ж зобов’яже посадову чи службову особу вчинити певні дії, які не входять до її повноважень.
Дане проблемне питання не набуло процесуального роз’язання по причині того, що кримінальним процесуальним законом не передбачено апеляційного і касаційного оскарження ухвал зазначеної категорії, у зв’язку з чим такі рішення є остаточними.
Також, одним з поширених проблемних питань є відсутність вимог кримінального процесуального закону до змісту подаваємої в порядку ст. 303 КПК України скарги та можливості залишення без руху скарги, зміст якої є не зрозумілим в частині сутності предмету оскарження і доводів скаржника.
За таких умов має місце неодинакова судова практика, за результатами вивчення якої вбачається, що частина слідчих суддів відмовляють у відкритті провадження за такими скаргами, посилаючись на ч.4 ст. 304 КПК України, а інша частина слідчих суддів відкривають провадження і в судовому засіданні з’ясовують суть скарги, обставини рішень, дій чи бездіяльності, які оскаржує особа.
Неврегульованим нормами КПК України є питання участі у судовому розгляді особи , яка подала скаргу.
Так, згідно вимог ч.3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу/, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
На практиці розгляду слідчими суддями місцевих судів області скарг, поданих в порядку ст. 303 КПК України, у 2015 році досить часто виникали ситуації, коли відкладення розгляду скарг та порушення встановленого кримінальним процесуальним законом строку їх розгляду було пов’язане з неявкою скаржника без поважних причин в судове засідання.
В той же час, нормами КПК України не передбачено право слідчого судді застосовувати заходи реагування, зокрема – привід.
За таких обставин, виходячи з вимог ст. 7, ч.6 ст. 9 КПК України вбачається правильною практика слідчих суддів в частині розгляду скарг у відсутність скаржника, який ухиляється від явки в судове засідання.
Ще одним проблемним питанням, яке виникало у слідчих суддів в процесі розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України у 2015 році , було питання, пов’язане з вирішенням заяв скаржників про залишення заяви без розгляду або про повернення йому поданої ним скарги.
Виходячи з чинних положень КПК України, в разі, якщо на час розгляду скарги заявник не підтримує її, слідчому судді залишається лише відмовити в її задоволенні на цій підставі, оскільки інших процесуальних рішень за наслідками розгляду скарги кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Неврегульованим кримінальним процесуальним законом залишається питання чи може слідчий суддя витребувати матеріали досудового розслідування на забезпечення об’єктивності розгляду скарги в судовому засіданні і чи можуть при цьому знайомитися з даними матеріалами інші учасники процесу з огляду на таємницю слідства.
За таких умов вбачається правильною практика тих слідчих суддів місцевих судів області, які з огляду на вимоги ч.1 ст. 306 КПК України розглядають скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих. Прокурорів за правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, і виходячи з принципу змагальності сторін оцінює доводи слідчого чи прокурора на підставі наданих ними, а не витребуваних у них матеріалів кримінального провадження.
6. Аналіз ухвал слідчих суддів, постановлені за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно вимог ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається, якщо:
1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння , вчинене особою;
5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.
При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст. 284 КПК України, прийняття рішення про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваного відноситься до компетенції прокурора.
Як вбачається з даних статистичної звітності Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області, кількісний показник скарг, які перебували у провадженні слідчих суддів місцевих судів, на рішення слідчих, прокурорів про закриття кримінального провадження у 2015 році є досить значним і поступається лише показнику скарг на бездіяльність слідчого, прокурора ( п.1 ч.1 ст. 303 КПК України ).
Зокрема, за підданий узагальненню період слідчими суддями районних, міськрайонних судів області розглянуто 396 скарг на постанови слідчих і прокурорів про закриття кримінальних проваджень, і з них задоволено – 237 скарг, що склало 59,8% від кількості розглянутих скарг.
Основною підставою для задоволення скарг і скасування постанов про закриття кримінального провадження була явна неповнота досудового розслідування.
Приклади постановлення слідчими суддями місцевих судів ухвал на задоволення скарг на постанови про закриття кримінального провадження:
Глухівський міськрайонний суд
Ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2015 року задоволено скаргу Б. на постанову слідчого СВ Глухівського МВ УМВС України в Сумській області про закриття кримінального провадження. Рішення мотивоване тим, що закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить відомостей про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування, а доводи скарги про неповноту досудового розслідування та передчасність рішення про закриття кримінального провадження є обґрунтованими.
Охтирський міськрайонний суд
1) Ухвалою слідчого судді від 23.03.2015 Справа № 583/798/15-к 1-кс/583/163/15 задоволено скаргу І. на постанову слідчого СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області про закриття кримінального провадження №12014200060000836 від 27.02.2015 року і оскаржувану постанову скасовано. Досліджуючи обґрунтованість поданої скарги, з врахуванням пояснень осіб, які беруть участь у розгляді справи, встановлено, що слідство проведено неповно, без виконання всіх необхідних слідчих дій, без встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а тому не можна вважати, що досудове розслідування проведено повно, всебічно та об'єктивно, у зв'язку із чим постанова слідчого підлягає скасуванню.
2) Ухвалою слідчого судді від 08.04.2015 року (Справа № 583/1057/15-к 1-кс/583/221/15 ) задоволено скаргу в.о. начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на постанову слідчого СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області Р про закриття кримінального провадження № 12014200060000355 від 30.12.2014 року. Досліджуючи обґрунтованість поданої скарги, з врахуванням пояснень осіб, які беруть участь у розгляді справи, слідчим суддею встановлено, що постанова слідчого від 30.12.2014 року про закриття кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014200060000355 від 26.04.2014 року, є невмотивованою, її зміст не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема в постанові не викладені підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що порушує передбачені законом гарантії забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Крім цього слідчий суддя встановив, що слідчим СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області усупереч вимогам кримінально-процесуального закону, не було повно та всебічно досліджено усіх обставин справи, не проведено необхідних процесуальних дій, спрямованих на з’ясування істини у кримінальному провадженні.
Разом з цим, за результатами узагальнення вбачається, що слідчими суддями місцевих судів області у 2015 році було відмовлено у задоволенні 159 скарг на постанови слідчих і прокурорів про закриття кримінальних проваджень.
Аналіз цих ухвал свідчить про обгрунтованість більшості таких рішень
Наприклад, ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.08.2015 року (Справа № № 592/7342/15-к) у скасуванні постанови від 04.08.2015 року про закриття кримінального провадження №42014200010000079 за скаргою Х. від 05.08.2015 року відмовлено.
Перевіривши доводи скарги, вислухавши пояснення Х., слідчий суддя дійшов висновку. Що подана скарга є не обґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. З постанови про закриття кримінального провадження та з матеріалів самого провадження за поданою скаргою вбачається, що при зверненні до правоохоронних органів Х. заявив, що його свідоцтво про народження видане в 1961 року органом реєстрації громадянського стану Південної Осетії є підробленим. В результаті проведення технічної експертизи, оцінки інших добутих в ході досудового розслідування доказів не було встановлено відомостей про внесення неправдивих відомостей чи будь-яких змін у видане Х. свідоцтво про народження, а тому, на підставі ст. 284 КПК України кримінальне провадження було закрито в зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 27.08.2015 року ухвалу слідчого судді від 12.08.2015 року залишено без змін, а подану Х. апеляційну скаргу - без задоволення.
В той же час, результати розгляду апеляційних скарг на постанови слідчих суддів районних, міськрайонних судів області про відмову у задоволенні скарг на постанови про закриття кримінальних проваджень свідчать про наявність значної кількості помилок, які допускали слідчі судді саме при постановленні рішень про відмову у задоволенні таких скарг.
Так, у 2015 році до Апеляційного суду Сумської області було оскаржено в порядку ч.1 ст. 303 КПК України 43 ухвали слідчих суддів місцевих судів області, якими було відмовлено у задоволенні скарг на постанови слідчих про закриття кримінальних проваджень. У 27 провадження вищевказані скарги апеляційним судом були задоволені, внаслідок чого ухвали слідчих суддів були скасовані як незаконні.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема в ній має бути викладено суть звернення особи, яка звертається з відповідною заявою та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
В свою чергу слідчий суддя, на якого кримінальним процесуальним законом України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Однак, вказані вимоги закону при прийнятті слідчими рішення про закриття кримінального провадження в деяких випадках дотримані не були, а обставини, викладені у скаргах осіб, які не погоджувались з таким рішенням слідчого, не в повній мірі ставали предметом судового контролю.
Так, ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року скасовано ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 грудня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження з мотивів відсутності в діях співробітника УБОЗ УМВС України в Сумській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.376 КК України. Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про скасування рішення слідчого судді та про постановлення нової ухвали про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, наголосив про однобічність та неповноту досудового розслідування, що полягала у нездійсненні всебічної перевірки та належної оцінки обставин, на які посилався заявник Х. у своїй заяві про вчинення злочину і у показах в якості потерпілого, щодо узгодженості з діями працівника УБОЗ конкретних дій конкретних працівників прокуратури Сумської області, спрямованих на вчинення тиску на нього як на суддю з метою добитися необхідного судового рішення у кримінальній справі, в тому числі - шляхом публічних висловлювань про необхідність проведення перевірки дій роботи судді Х. в період роботи в податковій службі, а також у нездійсненні перевірки та оцінки відомостей про організацію демонстративного, як такого, що стало очевидним навіть його сусідам, візуального стеження за ним в період розгляду кримінальної справи (№11-сс/788/325/15).
Також через допущену очевидну неповноту і однобічність досудового слідства у кримінальному провадженні, та залишення слідчим суддею поза увагою доводів скарги ДП «Конотопське лісове господарство» на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, по факту вчинення Ч., Ч., Я., Ш., Т., Т., Б., К., Т., К. незаконного полювання на території гідрологічного заказника місцевого значення «Грузчанський» в межах відтворювальної ділянки №3 мисливських угідь ДП «Конотопський лісгосп», ухвалою апеляційного суду від 03 березня 2015 року скасовано ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2015 року та постанову слідчого про закриття кримінального провадження слідчого від 16 січня 2015 року (№11 -сс/788/45/15).
Також, мало місце скасування апеляційною інстанцією ухвали слідчого судді з підстав відсутності мотивування прийнятого суддею рішення за наслідком розгляду скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Так, скасовуючи ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2015 року та постанову слідчого про закриття кримінального провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчим суддею не наведено обставини із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, мотиви з яких слідчий суддя не взяв до уваги доводи скаржника і мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а орган досудового розслідування, закриваючи кримінальне провадження, в повному обсязі не з'ясував зазначені заявником обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, що ставить під сумнів законність постанови про закриття кримінального провадження (№11-сс/788/51/15).
Розглядаючи скаргу представника ФОП К. - захисника Т. на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.190 КК України, при цьому не дослідив виконання слідчим вимог ст.9 КПК України, обмежився формальним висновком про законність постанови про закриття кримінального провадження, не надав відповіді на питання, викладені в скарзі, за змістом ухвали взагалі не навів мотиви прийнятого рішення, не дослідив матеріали кримінального провадження. А тому ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 березня 2015 року ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2015 року було скасовано з постановленням нової ухвали, якою призначено новий розгляд скарги в Ковпаківському районному суді, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити ті обставини, які не були предметом дослідження слідчого судді, а питання про їх дослідження в ході апеляційного розгляду не ставилось (№11-сс/788/64/15).
Розглядаючи скаргу Ш. на постанову слідчого від 31 березня 2015 року про закриття кримінального провадження відносно працівників міліції за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст.365 КК України, слідчий суддя, заслухавши заявника Ш., який в судовому засіданні відмовився від своєї скарги та просив залишити її без розгляду, констатував, що скарга не підлягає задоволенню за її необґрунтованістю, проте жодних мотивів, на підставі яких доказів висновок про це в ухвалі не зазначено, тобто рішення слідчим суддею було прийнято без дослідження предмету скаргу, а тому визнано колегією суддів незаконним та необгрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, як постанова слідчого про закриття кримінального провадження, як передчасна, прийнята без повного та всебічного досудового розслідування (ухвала від 29 липня 2015 року, №11-сс/788/208/15).
Також в ході проведення даного аналізу було встановлено випадки істотного порушення слідчими суддями під час розгляду скарг на постанови про закриття кримінального провадження вимог кримінального процесуального закону.
Так, ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2015 року скасовано ухвалу слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2015 року про відмову в задоволенні скарги В. на постанову про закриття кримінального провадження від 25 грудня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та постановлено нову ухвалу, якою призначено новий розгляд зазначеної скарги іншим слідчим суддею цього ж суду. Колегія суддів вказала на допущене слідчим суддею істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а саме відсутність журналу судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення (№11 -сс/788/44/15).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 03.07.2015 року було скасовано і ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2015 року у справі №591/3322/15-к про відмову в задоволенні скарги Т. на постанову про закриття кримінального провадження. На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшла передчасного та необґрунтованого висновку про проведення слідчим всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення і залишила поза увагою викладені у скарзі Т. обставини відносно того, що органом досудового розслідування допитані не всі свідки подій, які відбувались 22.05.2014 року, слідчий суддя не дала правової оцінки діям прокурора Д. за викладених в скарзі обставин щодо вручення Т. обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування та вагомості доказів на відсутність в діях цього прокурора складу кримінальних правопорушень. За таких обставин, колегія скасувала оскаржувану постанову слідчого та матеріали справи направила на проведення досудового розслідування.
Не погодився Апеляційний суд Сумської області з ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.03.2015 року постановлену у справі №591/5/15-к про відмову скаржнику С. в задоволенні його скарги про скасування постанови про закриття кримінального провадження. Колегія суддів вважала, що слідчий не здійснив всебічної перевірки та належної правової оцінки обставин, на які посилається С. у своїй заяві про вчинення злочину прокурором прокуратури міста Суми К. і за наявності вищевказаної однобічності і неповноти досудового розслідування визнала постанову про закриття кримінального провадження такою, що не відповідає вимогам ст.94 КПК України, скасувала ухвалу слідчого судді і постанову слідчого, а матеріали - направила для проведення досудового розслідування.
У справі №591/441/15-к колегія суддів Апеляційного суду Сумської області з’ясувала, що слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми була розглянута скарга С. на постанову слідчого СВ Сумського міського управління УМВС України в Сумській області про закриття кримінального провадження. Зазначена скарга не була підсудна Зарічному районному суду м. Суми. Враховуючи такі обставини, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги С. і постанова про закриття кримінального провадження були скасовані, а матеріали скарги направлено за підсудністю - до Ковпаківського районного суду м. Суми.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми у справі №591/621/15-к у задоволенні скарги С про скасування постанови про закриття кримінального провадження було відмовлено, мотивуючи це тим, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.9 КПК України та слідчим було виконано всі вимоги попередніх ухвал слідчих суддів, якими скасовувались постанови про закриття раніше. Апеляційний суд з’ясував, що слідчий в рамках кримінального провадження 17.01.2015 року виніс постанову про відмову С. у задоволенні його клопотання щодо проведення слідчих дій, а 19.01.2015 року - закрив кримінальне провадження, чим фактично позбавив можливості С. оскаржити постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання по суті. За таких обставин, щоб усунути недоліки досудового розслідування, колегія суддів ухвалу слідчого судді і постанову про закриття кримінального провадження скасувала та направила матеріали для проведення досудового розслідування.
Аналіз скасованих ухвал слідчих суддів свідчить про необхідність перевірки слідчими суддя при розгляді скарг, поданих на постанову слідчого або прокурора про закриття кримінального провадження дотримання органом досудового слідства вимог ст.ст. 91-94 КПК України стосовно обов'язку доказування певних обставин, збирання доказів та їх оцінки, а також відповідність оскаржуваної постанови органу досудового слідства вимогам ст. 110 КПК України щодо змісту процесуального рішення, що має на меті додержання процедури судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
7.Стан додержання строків розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування.
Частинами 2, 3 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Впродовж періоду, підданого узагальненню, слідчі судді суду місцевих судів області у більшості випадків дотримувалися строків розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування, визначених у ст. 306 КПК України
Проте, у 350 провадженнях розгляд скарг здійснено з порушенням передбачених ст.306 КПК України строків.
Основними причинами порушення строків розгляду скарг є відсутність можливості своєчасного повідомлення особи, яка подала скаргу, у зв'язку із зазначенням нею тільки поштової адреси без будь-яких інших засобів зв'язку.
Також мали місце випадки порушення строків розгляду скарг через заявлення скаржником відводу слідчому судді, що тягло за собою відкладення розгляду до розгляду цієї заяви про відвід іншим суддею.
Мали місце непоодинокі випадки порушення строку розгляду скарг внаслідок відкладення розгляду через неявку особи, яка подала скаргу, в судове засідання, незважаючи на належне її повідомлення у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України.
Крім цього, порушення строків розгляду скарг мали місце через недоставку скаржника, який відбуває покарання.
Також, однією з причин пропущення встановленого строку розгляду, передбаченого статтею 306 КПК України, є те, що при розгляді слідчим суддею скарги на рішення про закриття кримінального провадження, матеріали досудового слідства на запит судді в межах 5-денного строку не завжди надаються вчасно. У більшості випадків документи, щодо яких суд подавав запит, надходили через 7 - 10 календарних днів після здійснення відповідного запиту слідчого судді, внаслідок чого скарга розглядалась із значним порушенням встановленого КПК України строку.
Причина порушення передбаченого ст. 306 КПК України строку розгляду скарг, яка не є поважною, але мала місце – перебування судді у відпустці.
Найбільша кількість порушень строку розгляду скарг мала місце у Ковпаківському районному суді міста Суми ( 140 ) і у Зарічному районному суді міста Суми ( 167 ).
8. Стан додержання слідчими суддями вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвал про закриття проваджень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів
Згідно ч.2 ст. 305 КПК України, слідчий, прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5, 6 частини першої статті 303 КПК України, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 303 КПК України ( постанову слідчого про закриття кримінального провадження ) і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою статті 284 КПК України, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Всього у 2015 році слідчими суддями місцевих судів Сумської області було постановлено 20 ухвал про закриття провадження за скаргами, поданими в порядку ст. 303 КПК України.
В основному слідчі судді в ході розгляду скарг додержувалися вимог ч.2 ст. 305 КПК України.
Так, наприклад:
Липоводолинський районний суд
Ухвалою слідчого судді від 28 вересня 2015 року закрито провадження за скаргою А. на бездіяльність слідчого органу внутрішніх справ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Зазначене рішення слідчого судді мотивувалося тим, що прокурором до прийняття рішення по скарзі внесені відповідні відомості з заявою заявника до ЄРДР, тобто прокурор самостійно усунув допущену бездіяльність слідчого органу досудового розслідування .
18 травня 2015 року до Білопільського районного суду надійшла скарга Л. на постанову слідчого СВ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області від 29.04.2015 року про закриття кримінального провадження №12015200130000018 (справа №573/1089/15-к провадження №1-кс/116/15). 20 травня 2015 року ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду провадження у справі за заявою Л. закрито, оскільки постановою старшого прокурора прокуратури Білопільського району від 19 травня 2015 року постанова слідчого СВ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області від 29 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження №12015200130000018 скасована як незаконна, а матеріали кримінального провадження направлені начальнику слідчого відділення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області для організації подальшого розслідування .
Ухвалою слідчого судді Путивльського райсуду від 02.12.2015 року провадження за скаргою потерпілого Н. на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 19.11.2015 у кримінальному провадженні за № 12015200230000380 від 12.09.2015 за ч. 2 ст.286 КК України було закрито, у зв’язку зі скасуванням прокурором оскаржуваної постанови слідчого.
Ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду від 29 січня 1015 р. закрито провадження за скаргою Р. на постанову слідчого Глухівського МВ УМВС України в Сумській області від 29 грудня 2014 р. про закриття кримінального провадження. Рішення слідчого судді мотивоване тим, що 25.01.2015 року постановою прокурора Глухівської міжрайонної прокуратури вищевказана постанова слідчого про закриття кримінального провадження була скасована, що відповідно до ч.2 ст. 305 КПК України є підставою для закриття провадження за скаргою.
Ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду від 10 грудня 2015 року закрито провадження за скаргою О. на постанову слідчого Глухівського відділу поліції від 30.11.2015 року про закриття кримінального провадження. Рішення мотивоване тим, що постановою прокурора Глухівської міжрайонної прокуратури від 09.12.2015 року вказана постанова скасована, що відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України , що є підставою для закриття провадження за скаргою.
Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду від 21.04.2015 року провадження за скаргою Б. на постанову слідчого СВ Роменського МВ УМВС України в Сумській області від 03.03.2015 року про закриття кримінального провадження закрито, оскільки прокурор в судовому засіданні надав постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 12014200100001297, що стало підставою закриття провадження по справі (Справа № 585/779/15-к, провадження №1-кс/585/147/15)
Ухвалою слідчого судді Кролевецького районного суду від 25 березня 2015 року закрито провадження за скаргою на постанову слідчого СВ Кролевецького РВ УМВС від 28 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження. Ухвала мотивована тим, що постановою прокурора прокуратури Кролевецького району Сумської області від 24 березня 2015 року зазначена постанова слідчого про закриття провадження скасована, що відповідно до ч.2 ст. 305 УАУ, є підставою для закриття провадження за скаргою.
Ухвалою слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області від 13 липня 2015 року провадження № 1-кп/578/79/15 за скаргою Г. на постанову слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку із скасуванням прокурором постанови, яка оскаржується .
Разом з тим, в деяких місцевих судах області має місце практика розгляду слідчими суддями поданих в порядку ст. 303 КПК України скарг з постановленням ухвал з порушенням вимог ч.2 ст. 305 КПК України, а саме – не зважаючи на те, що прокурором надавалися докази скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, слідчим суддею постановлялася ухвала про відмову у задоволенні скарги.
Наприклад:
Роменський міськрайонний суд
1) Ухвалою слідчого судді від 02.12.2015 року було відмовлено у задоволенні скарги потерпілого Т. на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
При цьому в судовому засіданні було встановлено, що ще 13 листопада 2015 р. прокурор оскаржувану постанову слідчого скасував (Справа № 585/3489/15-к номер провадження 1-кс/585/484/15).
Середина-Будський районний суд
26.03.2015 року до С-Будського районного суду надійшла скарга К. на постанову слідчого про закриття кримінальногопровадження. При розгляді скарги з’ясовано, що 26.02.2015 року постановою прокурора прокуратури С-Будського району Сумської області оскаржувана постанова слідчого була скасована як незаконна а матеріали кримінального провадження разом з вищевказаною постановою надіслані начальнику СВ С-Будського РВ УМВС України в Сумській області для організації проведення досудового розслідування. З цих підстав слідчим суддею було відмовлено у задоволенні скарги К.
ВИСНОВОК :
Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді місцевих судів Сумської області в цілому якісно розглядають скарги на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора, які оскаржуються в порядку, встановленому ст. 303 КПК України, вживають заходів щодо дотримання процесуальних строків їх розгляду, однак існують певні недоліки в роботі деяких слідчих суддів, що, насамперед, пояснюється неуважністю і поверховістю вивчення скарг , а також наявністю спірних, неврегульованих КПК України та проблемних питань, що виникають в судовій практиці при застосуванні норм кримінального процесуального закону.
З метою недопущення в подальшому слідчими суддями порушень кримінального процесуального закону при розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування вважаю за доцільне направити на адреси місцевих судів інформаційний лист з висвітленням помилок, які допускали слідчі судді при розгляді зазначених скарг у 2015 році, факти яких виявлені в процесі цього узагальнення.
Заступник голови
Апеляційного суду Сумської області О.П. Захарченко
27.04.2016 року.
_03_03.png)
