Наша справа – захищати

14 жовтня в історії України дата особлива і визначальна. Це свято Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки та заступниці українського війська, День українського козацтва та день створення Української повстанської армії. Саме тому, виходячи із цих історичних й суто національних подій та дат, за Указом Президента ми за кілька днів вже втретє відзначатимемо День захисника України.

Події на Донбасі зробили 14 жовтня для українців особливим святом, персоналізованим в обличчях рідних, друзів, знайомих - сучасних героїв, які сьогодні боронять Україну від російської агресії. Для працівників Апеляційного суду Сумської області одним із сучасних героїв є помічник судді - Роман Онайко. Він більше року прослужив в зоні проведення антитерористичної операції, був старшим офіцером батареї в уславленій 27-мій окремій реактивній артилерійській бригаді, одним із тих, кого українці сьогодні по праву називають «Богами війни». Але розговорити його, дізнатися про фронтові будні, просто неможливо! На всі прохання розказати, «як там було», скромно і неухильно відповідає: «Ми не стояли на «нулі»! Отам  хлопцям було гаряче, а ми тільки мали бути в постійній бойовій готовності!»

…Історія про те, як Романа взяли до лав Збройних сил Україний досі у багатьох викликає здивування. Його мобілізували на фронт у серпні 2015 року після….перенесеної серйозної операції на очах.

- Взимку всі чоловіки з апеляційного суду отримали повістки з викликом до військкомату, - пригадує він. – Уникати призову, розуміючи всю небезпеку для країни, зрозуміло, ніхто не хотів та й не став.

Не намагався цього зробити і Роман. Але приніс до військкомату всі необхідні документи,серед них і медичні довідки, які підтверджували і проблеми із зором, і не так давно проведене хірургічне втручання. На їх основі хлопця тоді не мобілізували, а дали відстрочку щонайменше на рік. Проте вже за кілька місяців зателефонували з військкомату та попросили зайти…Зайшов… Солдатів з такими проблемами зі здоров’ям, як у Романа, мобілізувати не можна, пояснили ,а от для офіцерів встановлені більш м’які вимоги для призову на службу. « А я ж свого часу, ще навчаючись у виші, закінчив військову кафедру та отримав звання старшого лейтенанта», - згадує Онайко.

^{В зоні АТО Роман (перший справа) приймає волонтерську допомогу від жителів Лебединського району (Фото з районної газети «Життя Лебединщини» за 19 грудня 2015 року).}

Друзі Романа говорять, що якби він захотів, то міг би «відкосити» від мобілізації й мав би на це всі законні та моральні підстави. Проте офіцер не став цього робити. Після проходження медичної комісії, яка сказала «придатний», Романа Онайка відправили на навчання до Львівської області. Два місяці на полігоні він поновлював військові знання та опановував командирські навики, а вже по поверненню до Сум став старшим офіцером батареї.

- Мене закріпили за 27-ою Сумською окремою реактивною артилерійською бригадою, - розповідає він. - Зробили старшим офіцером 9-ої батареї. Дали в підпорядкування 6 «Ураганів» та особовий склад із 100 чоловік….

Сказати, що Роману довелося важко – це нічого не сказати. Чого лише вартує усвідомлення відповідальності за двадцятитонні бойові машини реактивної системи залпового вогню «Ураган», із трьохсот кілограмовими снарядами та здатністю влучити по ворогу на відстані 35 кілометрів! А ще - розуміння, що від точності твоїх розрахунків, виконання підлеглими поставлених тобою завдань, залежить життя хлопців на передовій. Крім того, в підпорядкуванні не вісімнадцятирічні «солдати-срочники», а дорослі чоловіки зі своїм світоглядом, поглядами, уявленнями, ідеалами та цінностями… А деякі, навіть, з бойовим досвідом. Роману треба було заслужити їхню повагу та довіру, аби тримати всю батарею «в тонусі» та повній бойові готовності.

- Я чомусь не сумнівався, що у нього вийде, - ділиться спогадами суддя апеляційного суду Валерій Матус - нинішній наставник Роман в правосудді. - Там на фронті ті, хто знає запах пороху, люблять відповідальність, справедливість та чесність, а Рома саме такий.

Валерій В’ячеславович розповідає історію, як колектив апеляційного суду збирав Романа Онайка в зону проведення антитерористичної операції. Скинулися грішми, вирішували, що саме придбати. Оскільки із військовим спорядженням у 2015 році було ще туго, думали купити для нього військову форму за останніми натовськими зразками. Та Рома категорично відмовився! Сказав: ви  краще купіть матеріал для пошиву маскувальних сіток та труби для буржуйок…

- В першу чергу він думав не про себе, - зазначає Валерій Матус, - а про безпеку і умови служби своїх хлопців. А це яскраво характеризує його, як людину і говорить за які якості командира його поважали артилеристи.

…Місцем дислокації сумських артилеристів був Святогірськ Донецької області. Роман пояснює, що у лютому 2015 року важку артилерію відвели від лінії розмежування, як того вимагали Мінські угоди. Говорить: «Виконували те, що вимагала від нас міжнародна спільнота». Проте зазначає, що наші артилеристи завжди були в повній бойовій готовності, адже хлопці на передовій у моменти серйозних бойових загострень могли потребувати їхньої вогневої підтримки. За командою, їм би знадобилося щонайбільше 2 години, а найменше 30 хвилин, аби доїхати до вогневих (з лінії відведення влучити у ціль не можливо), навести та вдарити по ворожій артилерії. Коли вогонь по українським позиціям все ж таки ставав занадто щільним і загрожував життю військових, командування переводило батарею Романа в режим «30-ти хвилинної готовності». Проте, ворог наче на енергетичному рівні відчував, що «Урагани» «напружилися»  і одразу притихав. Вогневої могутності українських артилеристів терористи боялися, бояться і будуть боятися, переконаний Онайко. «Бо наші хлопці стріляють за принципом «один залп — одне влучання», після якого від ворога залишається лише земля». Саме за таку вогневу підтримку українських артилеристів і називають «Богами війни».

^{Навчання підрозділів 9-ої батареї 27-ої ОРеАБр}

Про професію та філософські питання

Після року та двох місяців в АТО Рома повернувся додому. Керівництво 27-ої ОРеАБр, звісно,пропонувало і навіть просило його залишитися, але у Сумах чекали найдорожчі люди - дружина та маленька донька. А ще - улюблена робота. На запитання чому обрав юриспруденція Роман Онайко відповідає: «Скоріше за все, не я, а вона мене обрала».

За своєю першою освітою Рома - економіст. У 2005 році закінчив економічний факультет Української академії банківської справи (сьогодні Навчально-науковий інститут бізнес технологій СумДУ). Після вишу близько трьох років працював у Фонді страхування від нещасних випадків, допомагав юристу з юридичного відділу. Саме там й захопився особливостями вітчизняного законодавства.

- Я вступив на заочне відділення Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, - говорить він. - А через деякий час перейшов із Фонду до Апеляційного суду Сумської області і став працювати судовим розпорядником.

Коли Рома отримав диплом бакалавра, керівництво суду, розуміючи та оцінюючи його потенціал, запропонувало посаду помічника судді. І ось уже майже 7 років як він допомагає суддям кримінальної палати апеляційного суду: вивчає матеріали справи, бере участь у підготовці справ, за дорученням судді готує проекти судових рішень, процесуальних документів, запитів, листів, виконавчих документів та іншої документації.

Сьогодні Роман Онайко серед претендентів до нової плеяди українського судочинства. Він успішно пройшов конкурсний відбір у місцеві суди та завершив своє навчання в Національній школі суддів України. Зізнається, що три місяці «за партою» були найінтенсивнішими та водночас найцікавішими в його професійному житті. Спеціальна підготовка нових суддів відповідала рекомендаціям і вимогам Ради Європи. В досить напруженому ритмі він разом з колегами опанував основни організації суду та діяльності судді, а ще - цивільне, господарське, кримінальне судочинство та судочинство у справах про адміністративні правопорушення.

_{На випуску в Національній школі суддів України}

Проте, конкурсний відбір на посаду судді та навчання в Національній школі суддів - це ще не всі виклики, які необхідно подолати майбутньому судді. Попереду на нього чекає кваліфікаційний іспит, який має знаменувати початок подальшої професійної діяльності. І тут за Роман Онайка вболіває весь Апеляційний суд Сумської області.