"Вісник Ч", 17 грудня 2011 року
Голова апеляційного суду Садіг Тагієв:
«Бідний суд — небезпечний суд»
В Чернігові поняття „людяність” – це не просто слово
Наприкінці грудня минулого року головою апеляційного суду Чернігівської області був призначений 52-річний Садіг Тагієв. Приїхав до Чернігова з Луганська, де обіймав посаду заступника голови апеляційного суду. Він замінив на посаді Миколу Ярошенка, котрий пішов у відставку.
Тагієв Садіг Рза огли народився 1959 року а Азербайджані. У 1982 році закінчив з відзнакою Донецький медичний інститут, а у 1992 році — Харківську Українську юридичну академію. Працював в органах МВС України, народним суддею Рубіжанського міського суду Луганської області. З 1999 року був суддею апеляційного суду Луганської області, а останні дев’ять років — заступником голови цього суду. Кандидат юридичних наук. Заслужений юрист України.
Перше своє інтерв’ю на новій посаді він дав «Віснику Ч».
— Садігу Рзаєвичу, як Вам наша Чернігівщина?
— Дуже подобається.
--- Справді? Досить бідний регіон в порівнянні з Луганщиною...
--- Річ не в матеріальному, а в духовному багатстві. В людях. А люди мені дуже сподобались! Вам доводилося коли-небудь бувати у Нью-Йорку? Там губишся у великому місті. Вам ніхто і кружки води не дасть. Хоча там цивілізація і останнє слово техніки. А Чернігів - старовинне місто зі своїми власними традиціями. Тут поняття людяність - не просто слово. А що стосується цивілізації, то це великою мірою не вина людей, а наслідок економічних прорахунків.
В Чернігові вразило багатство старовинних культових споруд. Зараз я вивчаю історію Чернігівщини. З цікавістю дізнався, що в Ніжині є музей стародруків і єдиний в Україні Поштовий музей. Планую об’їхати всі інші районні центри, в першу чергу ознайомитись з роботою судів, з проблемами на місцях, а заодно й розширити свої знання з історії Чернігівського краю.
— Садігу Рзаєвичу, Ви — азербайджанець. Чи будете підтримувати стосунки з місцевою азербайджанською громадою? Чи познайомилися вже з нею?
— Ще ні. Хоча, якщо доведеться десь пересікатися, поспілкуюся. Але лише задля підтримки мовних, культурних та просто земляцьких традицій. Я – суддя, і етика тримає в певних рамках.
—Ви, окрім юридичної, маєте ще й медичну освіту...
— У 1982 році я закінчив медінститут. Працював в Луганську в стоматологічній поліклініці, певний час - завідувачем відділення щелепно-лицьової хірургії. Та життєві обставини склалися так, що довелося змінити професію. Обрав фах юриста.
— Ви переїхали до Чернігова з сім’єю?
— Поки що один. Кілька днів пожив у готелі, зараз винаймаю квартиру.
— Чим заповнюєте вільний час?
— Вже багато років захоплююсь ремонтом старовинних годинників з боєм. Я самоучка, знімаю деталь за деталлю, фотографую, що за чим. Потім чищу, реставрую і збираю. Раніше це було робити складніше, зараз є комп’ютер. Скинув фотографії і дивись. У мене в Луганську вдома є кімната-музей. Там 180 годинників з боєм. Багатьом із них більше 100 років.
— Впускаєте туди відвідувачів?
— Ні, показую лише близьким і друзям. Це більше для душі.
(Кілька годинників Садіг Рзаєвич вже привіз до Чернігова. Два з них зайняли почесні місця в робочому кабінеті. А взагалі він полюбляє все робити своїми руками, навіть кабінет облаштовує самостійно).
Страшно жити в суспільстві, де не виносяться виправдувальні вироки
— Ваша Честь, чи відповідає нинішня судова система Вашому уявленню про те, якою вона має бути?
— Звичайно, ні. Індикатор — довіра населення. Коли цифра сягне хоча б 65– 70 відсотків, тоді можна буде говорити, що правосуддя досягло успіхів. Наприклад, у Норвегії — 98 відсотків опитаних людей довіряють суду. Це найбільше, порівняно з іншими інститутами влади.
— Поняття „закон” і „справедливість” - що, на Вашу думку, важливіше?
— Не кожен закон справедливий. І не кожну міру справедливості можна врегулювати законом. Закон йде слідом за правовими конфліктами, передбачити наперед кожен конфлікт з усіма нюансами практично неможливо. Тому між цими двома поняттями повинен бути баланс. Справедливість має бути фундаментом для прийняття законів. Іншими словами, при застосуванні Закону справедливість повинна перемогти.
— Один аспект справедливості. Іноді читачі скаржаться, що їм навмисно не видають вчасно рішень (вироків) судів, щоб вони пропустили строки оскарження.
— За новим законодавством копію резолютивної частини судового рішення у цивільній справі суддя має вручити сторонам негайно в залі суду після його проголошення. Повний текст можна отримати за заявою в установленому законом порядку. У кримінальних справах дещо інший порядок. Та все одно, якщо факт порушення процесуального закону працівниками суду дійсно трапився, суд може поновити строк на оскарження, якщо, звісно, громадянин напише про це заяву та прикріпить докази порушення.
—Ваша Честь, яке у Вас ставлення до виправдувальних вироків?
—Страшно жити в суспільстві, де не виносяться виправдувальні вироки. У розвинених країнах, де правоохоронні органи озброєні сучасною криміналістською технікою, забезпечені відносно досконалою законодавчою базою, де дотримуються права людини, виправдувальних вироків – від 5 до 15 відсотків.
Я спілкувався з генпрокурором Угорщини (пострадянської країни), у них 5 відсотків виправдувальних вироків від загальної кількості. У нас їх значно менше. В Чернігівській області за минулий рік виправдано 30 осіб, з них 11 – у справах, порушених міліцією і прокуратурою, решта – за скаргами потерпілих. А це – 0,6 відсотка від загальної кількості постановлених вироків.
Виправдувальний вирок – явище нормальне в демократичному суспільстві. Воно ні в якому разі не відображає недоліки в розслідуванні справ органами досудового слідства чи прокуратури. Вважаю за необхідне переглянути Кримінально-процесуальний кодекс України, щоб кожен громадянин був впевнений, що у випадку відсутності його вини він буде виправаданий.
— Садігу Рзаєвичу, Ваше ставлення до критики судової системи та суддів зокрема?
— Критика — це меч, котрий зцілює власні рани. У мене запитують журналісти, чи є у вашій системі хабарництво? Відповідаю: так само, як і у вашому середовищі. Пишете ж замовні матеріали, а про наслідки не думаєте. Був у моїй практиці випадок, коли підсудний повісився після необ’єктивної публікації про нього.
— Як оцінюєте роботу ввіреного Вам апеляційного суду Чернігівської області?
— Організація роботи суду поставлена кваліфіковано. Статистичні показники дуже сприятливі. Відразу робити нововведення, ламати старе і будувати нове було б великою помилкою. За новим законодавством внутрішня діяльність суду вирішується зборами суддів. Тому всі питання будемо вирішувати на зборах. Хочу об’їздити всі суди області, щоб дізнатися більше про їх роботу і проблеми.
Фінансування судів на цей рік урізали, тільки апеляційного суду - на 350 тисяч гривень. А бідний суд — небезпечний суд. Ми не можемо заповнити вакансії, закупити техніку в достатній кількості і т. д. Я побував у багатьох країнах світу, бував у судах США, Польщі, Чехії, та ін. Для порівняння, у США помічник судді отримує набагато більше, ніж у нас суддя. В Нідерландах, наприклад, суди самі визначають потрібну для них суму фінансування. Чому такі перекоси? Та тому, що в західних країнах завжди намагалися, щоб було більше багатих, а у нас з багатими все життя боролися.
І все ж нам, суддям, гріх скаржитись. Наша зарплата дозволяє нормально жити, вона більша, ніж, скажімо, у вчителів чи лікарів. Тому проблеми треба вирішувати комплексно. Бажаю всім гідного життя!
Валентина ОСТЕРСЬКА
_03_03.png)
