Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Три місяці тому на XV з’їзді суддів було оновлено склад РСУ. Як водиться, від новобранців очікували нових підходів до організації роботи вищого органу суддівського самоврядування. І один вже можна побачити в дії: тепер члени РСУ проводитимуть засідання в різних регіонах, аби дізнатися про проблеми, з якими стикаються їхні колеги. Після першого такого виїзного засідання голова РСУ, суддя Великої палати Верховного Суду Олег ТКАЧУК поділився із «ЗіБ» як своїми враженнями від поїздки, так і поточними планами роботи колегіального органу.
«У завдань РСУ з’явився новий наголос»
— Олегу Степановичу, чи вистачило новообраній раді трьох місяців, аби визначитися, на чому насамперед зосередити свою увагу?
— Новий склад РСУ сформований у короткий проміжок часу після того, як почав працювати новий ВС. Знаковим є те, що до її складу ввійшли, як це передбачено законом, 4 судді ВС. Двоє з них — професійні судді, інші тривалий час займалися адвокатською діяльністю. Це своєрідний зріз колективу як ВС, так і РСУ.
Нова рада має таку ж філософію і такі ж підходи, як і діючий Верховний Суд. Це виявляється в тому, що до ради здебільшого прийшли судді, яких обирали на конкурсній основі. Вони мотивовані на виконання завдань, які перед ними стоять, частина з них — колишні помічники суддів. Вони пройшли довгий шлях до мантії, який завершився складанням кваліфікаційних іспитів. А головне — вони вже знають ті проблеми, які стоять перед судової системою країни.
Раді вдалося переосмислити своє призначення. Більше того, ми почали працювати в нових умовах після формування Верховного Суду. Новостворені мережі антикорупційних органів, громадська рада доброчесності та інші організації, покликані стежити за діяльністю суддів, також мають значний вплив. Без сумніву, в таких умовах РСУ працювати нелегко, виникло багато нових завдань, старі функції переформатовані, у них з’явився інший наголос. Власне, як від судів та суддів, так і від РСУ суспільство очікує нових стандартів роботи, більшої зорганізованості, відкритості.
— Одним з головних завдань провідники судової реформи називали зміцнення незалежності судів і суддів. РСУ докладатиме зусиль у цьому напрямі?
— Так, рада зобов’язана розробляти та організовувати виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, які потім мають виконувати Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація, органи виконавчої влади. Існує й аспект, що має реалізовуватися через законодавчу владу.
Такі заходи є головними для РСУ, що включають у себе багато підпунктів, наприклад організацію діяльності судів. Ми дійшли висновку, що для забезпечення незалежності судді слід створити спеціальні умови. Тому прагнемо розробити положення про забезпечення контролю за організацією роботи судів. Це непросте питання, бо РСУ повинна стежити за тим, у яких умовах здійснюється правосуддя.
Однак контроль за організацією роботи в судах не передбачає контролю за суддями в процесі здійснення правосуддя. Тобто рада піклується, наприклад, про те, щоб у судді була нарадча кімната, щоб, коли він в ній обдумує і ухвалює рішення, ніхто і нічого не впливало на його переконання у тому, що саме таке рішення має бути ухвалене. Адже воно і законне, і справедливе. У той же час до компетенції РСУ не належить вирішення питань про законність і обґрунтованість самих рішень. Цим питанням опікується у кінцевому підсумку Верховний Суд.
Рада займається також розробкою заходів, пов’язаних із запобіганням корупції та конфлікту інтересів, враховуючи вимоги громадянського суспільства щодо очищення суддівського корпусу.
Самі судді зацікавлені в тому, аби в їхніх лавах не було тих, хто заплямовує мантію, нехтуючи принципами доброчесності та добросовісності. Але такі люди є. Тож найважче для ради завдання — спробувати їх перевиховати, а якщо не вдасться — позбавити звання судді.
— Чи збігаються настрої та можливості членів ради з поставленими перед ними завданнями?
— За 2,5 місяця роботи я побачив, що запити громадянського суспільства позначаються і на настроях у РСУ. До складу ради входять різні люди. Частина з них — більш активні, інші — більше уваги приділяють виконанню безпосередніх функцій щодо здійснення правосуддя. На роботу в органі суддівського самоврядування у них залишається зовсім мало часу. Звичайно, суддівська місія — це святий обов’язок, але свій посильний внесок у роботу ради повинен зробити кожен її член. Адже він делегований до неї колективом суддів і з’їздом суддів усієї країни.
У раді працює 31 суддя, вони представляють майже усі регіони згідно з адміністративно-територіальним поділом держави. І для того, щоб вирішити проблеми, які виникають у тій чи іншій області, кожен член ради має активно працювати. Він повинен доносити до представників свого регіону позицію вищого органу суддівського самоврядування, вживати заходів щодо унеможливлення конфліктів, як у середині судової системи, так і зовні.
Ми маємо широкі можливості для отримання інформації про стан речей в судах, проте нам необхідні зусилля усіх членів ради, щоб вчасно реагувати. У той же час у складі РСУ є п’ять-шість осіб, які активно у раді не працюють, і це певна проблема. Попри це, немає такого дня, щоб ми не обмінювались інформацією з колегами в областях і не бачили того, що РСУ має докласти ще чимало зусиль, наприклад, для налагодження комунікації судів із громадянським суспільством, забезпечення умов роботи суддів і апарату судів.
— Як ви зазначили, одним з головних завдань ради є відстоювання незалежності суддів. Але ті самі функції покладені й на Вищу раду правосуддя. Чим відрізняються ваші повноваження і в кого їх більше?
— Здійснення правосуддя є функцією судової влади. Вища кваліфікаційна комісія суддів опікується добором кадрів, формує суддівський корпус спільно із ВРП. Разом з тим РСУ також може брати участь у доборі кандидатів, визначаючи найбільш гідних, і, навпаки, ініціювати притягнення порушників у мантіях до відповідальності.
Однак ВРП є державним органом, а РСУ — вищий орган суддівського самоврядування. Тому члени останнього мають повне право самостійно вирішувати питання, що стосуються їхньої діяльності. Багато завдань рада виконує спільно з ВРП, але РСУ представляє інтереси саме суддів. Цим вона кардинально відрізняється від інших державних органів.
Адже суддя є тим, хто уособлює судову владу, хто її здійснює. Він центральна фігура у судочинстві, основа судової системи. Рада бачить своє завдання в тому, аби разом із державними, громадськими організаціями і громадянським суспільством у цілому створити умови для того, щоб судді були незалежними у своїй діяльності та гідними своєї високої місії. РСУ перш за все — це голос чесного і добросовісного судді. Права таких суддів ми відстоюємо, ми діємо від їхнього імені. І саме вони ухвалюють рішення «Іменем України».
Те, що РСУ не є державним органом, дозволяє нам діяти оперативно, вільно, без дотримання заформалізованої процедури, на відміну від державних органів. Так, ВРП керується профільними нормами, законом про судоустрій та Конституцією, адже робота ВРП пояснюється вкрай важливими функціями цього органу. І ці функції вимагають такої «формальності», суворої регламентації.
Для того щоб критикувати колег за, наприклад, порушення етичних норм, нам не потрібно виконувати вимоги щодо складання та направлення скарги. У нас є можливість приїхати до суду, поспілкуватись із колективом та в разі виявлення проблеми вжити заходів для належної організації здійснення правосуддя.
Наші методи і способи реагування більш швидкі і невідворотні, ми діємо так, як того вимагає поточна ситуація. Не шукаючи винних і не збираючи доказів вини, у багатьох випадках ми маємо і користуємося правом на відверту розмову з колегами і можемо негайно виправити кричуще порушення закону або ж владнати конфлікт, який, здавалося б, зайшов у глухий кут.
Якось від однієї з громадських організацій надійшла інформація, що окремі судді у одному із судів на Донбасі зловживають своїм правом на самовідвід. Вони не хочуть чи бояться розглядати справи, пов’язані з тероризмом, злочинними діяннями за лінією розмежування. І рада дослідила це питання в ході нашого візиту до прифронтових судів. Ми з’ясували, що таке питання дійсно стоїть. Тепер ми розробляємо заходи, які дозволять виправити ситуацію. І це не єдиний приклад нашої уваги.
Коли член ради, суддя із Сумської області, на одному із засідань повідомив, що в його колег виникло питання щодо слідчих суддів, ми почали його досліджувати. З’ясували ступінь їхнього навантаження, обговорили проблеми, з якими вони стикаються у роботі, і вже через 10 днів підготували проект рішення про організацію діяльності слідчих суддів.
Що стосується матеріально-технічного забезпечення суду, його приміщень, ведення діловодства, то ми співпрацюємо з Державною судовою адміністрацією. Тут наше завдання полягає у з’ясуванні умов, які необхідно покращити задля ефективного здійснення правосуддя.
«Це саме те місце, де зараз починається Батьківщина»
— Чому місцем для першого виїзного засідання було обрано саме Сєвєродонецьк? Що спонукало раду до візиту на Донбас?
— На одному з перших засідань ми вирішили, що увага суспільства, прикута до східних областей України, потребує й нашої уваги також. Звичайно ж, ми мали з’ясувати потреби суддів Донбасу, на власні очі побачити, в якому стані перебувають приміщення, в яких вони працюють. Крім того, прагнули просто морально підтримати колег, які працюють безпосередньо на лінії розмежування.
Гадаю, нам все ж вдалося підбадьорити їх, але ми не очікували, що вони самі нас так позитивно вразять. Це — прекрасні люди, які надзвичайно мотивовані тим, аби захищати права і свободи людей, котрі там живуть.
Стільки усмішок, щирості, доброти та відвертості ми не бачили тут, у Києві, вже давно. Вразило те, що, покидаючи свої робочі місця і залишаючи рідні землі, які тепер окуповані ворогом, судді передусім забирали звідти печатки та мантії. Заступник голови Апеляційного суду Луганської області Віталій Кострицький розповідав, як його мати, ризикуючи життям, привезла йому з Луганська вишиванку.
Голова Попаснянського районного суду Луганської області Анжеліка Архипенко, щоб приїхати на засідання Ради суддів, минала такі небезпечні місця, що не було гарантій дістатися до Сєвєродонецька живою. Але це її не зупинило і вона прибула на засідання.
Ми розмовляли із суддями з приводу відновлення роботи Станично-Луганського районного суду. Вони мають велике бажання там працювати, оскільки значна кількість населення потребує судового захисту. Але відкривати там суд небезпечно.
Їх не зупиняє те, що вони можуть загинути. Це — справжні герої. Це саме те місце, де зараз починається Батьківщина. Для нас це натхнення для подальшої роботи. Судді постійно працюють у складних умовах, але судді на війні — це щось особливе.
— Але, мабуть, не всі судді на прифронтовій території налаштовані так самовіддано?
— Напевне, ваше запитання не можна поширювати тільки на суддів, які сьогодні працюють на Донбасі. Адже було б неправдою стверджувати, що в суддівському корпусі всі люди відповідають високим моральним
принципам. Але більшість з них добросовісно працює щодня, а подекуди і вночі. А після засідань, які можуть затягнутися до пізнього вечора, приходять додому і готуються до наступних слухань.
Таку самовідданість не можна пояснити тільки розміром грошового забезпечення. Мабуть, просто в душі запалюється жаринка, яка підтримує цей вогонь.
— Ви дізналися з перших вуст, як працюється суддям у прифронтовій зоні. На які проблеми в їхній роботі звернете увагу насамперед? Чим РСУ може їм зарадити?
— Ситуація, знову ж таки, непроста. Ми побачили Луганський окружний адміністративний суд, який можна було б назвати взірцевим. Донецький апеляційний адміністративний суд, на мою думку, просто світиться зсередини. Там чисто, охайно. Біля будівлі висаджені квіти, привезені з Донецька, який завжди називали містом мільйона троянд.
На дошці оголошень при вході містилися повідомлення про день народження суддів, працівників апарату. Але найбільше мене вразила схема маршруту до місця, де можна пообідати. Здавалося б, дрібниця, проте увага до таких речей свідчить про рівень організації керівництва цими судами.
Та коли ми оглянули Сєвєродонецький міський суд Луганської області, то виявилося, що він перебуває в жалюгідному стані.
У зв’язку із цим ми звернулися до наших партнерів з проханням спільними зусиллями розробити стандарти організації роботи в суді та стандарти судових приміщень. Ми повинні нарешті прийти до того, аби правосуддя в будь-якому куточку країни здійснювалося в однакових умовах.
«Незалежність — це гарантія, яка потрібна не лише суддям»
— Утім, на цьому виїзному засіданні розглядалися не тільки місцеві проблеми. Судячи з порядку денного, були прийняті й рішення, що стосувалися всіх суддів, зокрема нове Положення про помічника судді. Чим воно знакове?
— Суддя — це особа, яка вирішує найскладніші та найважливіші питання захисту прав і свобод громадян. Без методичної та технічної допомоги йому не обійтися. Національний законодавчий масив такий великий, що судді інколи для того, щоб розглянути якусь справу, витрачають кілька днів. Та ж Велика палата ВС, де я зараз працюю, місяцями обговорює справу, перш ніж прийняти єдине правильне рішення.
Звичайно, судді потрібен помічник, який формує певні позиції, готує проект рішення відповідно до його вказівок. Я називаю помічника білою тінню судді, бо він завжди поруч.
Новий підхід до їх добору ми побачили у переліку критеріїв, яким має відповідати особа, котра претендує на зайняття такої посади. Раніше цього не було. Також ми чітко виписали обов’язки помічника, передбачили етичні обмеження для посади.
Вирішили переглянути й питання матеріального забезпечення. Хоча воно й визначене законом, але ми регламентували ті питання, що стосуються додаткової оплати, преміювання, передбачили право помічників на додаткову відпустку у зв’язку з інтенсивністю роботи.
— А яка мета прийняття рішення щодо організації роботи Голосіївського районного суду м.Києва (див. стор.10. — Прим. ред.)? Чи свідчить воно про те,
що подібні перевірки проводитимуться або вже проводяться в інших судах?
— Коли ми прийшли до Голосіївського райсуду столиці, то з’ясували, що протягом року в ньому не ведеться прийом громадян. Крім того, виникла конфліктна ситуація, коли частина працівників апарату не має права зайти у кабінет до судді. Документи, які зберігаються в суді, не відповідають установленим вимогам щодо організації діловодства.
Більше того, протягом року не призначається голова суду та його заступник. Увесь цей час частина суддів не ходила на збори. Засідання проводять з порушенням елементарних вимог, про санітарні норми я й не говоритиму. Відразу видно, що в суді немає керівництва. Найбільше засмучує те, що через непроведення зборів двом суддям навіть не визначили спеціалізацію і вони фактично не могли працювати.
Така ситуація не може не шкодити авторитету правосуддя. Ми вирішили внести клопотання до ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності тих суддів, які не лише не з’являються на збори, а й перешкоджають організації роботи установи.
— В одному з рішень РСУ — про забезпечення незалежності судів та суддів (див. стор.6) — передбачено посилення взаємодії з виконавчою та законодавчою гілками влади з питань забезпечення авторитету судової влади. Чи допоможе це знизити градус критики вітчизняної Феміди?
— Мені здається, градус вже суттєво знизився з початком роботи Верховного Суду. Громадяни, представники влади та державні службовці побачили, що судова система змінилася. Незалежність — це гарантія, яка потрібна не лише суддям, вона формується у тому числі завдяки політиці, відкритості суддів, комунікації з людьми.
Ми вважаємо, що інтереси правосуддя, безпеки, стабільності держави мають превалювати над іншими. Тому будемо реагувати на кожен випадок зазіхання на незалежність суддів. Хочемо, щоб на ці зміни звернули увагу ті політики, державні службовці, які самі не змінюються.
Всі можуть пересвідчитись у тому, що суди позбулися старих звичок. А до тих, які ще не встигли цього зробити, РСУ готова приїхати і допомогти.
Матеріал використаний з сайту "Закон і Бізнес": http://zib.com.ua/
_03_03.png)
